Инновация - это исторически бесповоротное изменение способа производства вещей.
Й. Шумпетер


М.И. Туган-Барановский

Й.А. Шумпетер

Н.Д. Кондратьев

Галерея выдающихся ученых

UA RU EN

Обращаем внимание на инновацию, созданную на данном сайте. Внизу главной страницы расположены графики,  которые в on line демонстрируют изменения цен на мировых рынках золота  и нефти, а также экономический календарь публикации в Интернете важных мировых экономических индексов 

 
Публикации

Макаренко И.П.

Анатомія економічних криз. Макроекономічні умови формування та управління розвитком НІС

У монографії наведено результати комплексного дослідження макроекономічних проблем  інноваційного розвитку економіки; рівноваги та динаміки, економічних криз; формування технологічних укладів; зв’язку інноваційних процесів  із ринковим середовищем грошей, фінансів, валюти; управління інноваційними процесами.

Обґрунтовано авторська модель інноваційного процесу на макроекономічному рівні. Розглянуто проблеми циклічності, здійснено аналіз використання інструментів макроекономічної політики щодо ефективності їхнього впливу на системний інноваційний процес.

Може бути корисною для вчених і політиків, хто цікавиться питаннями макроекономіки, інноваційної політики, а також для експертів із макроекономічного прогнозування, керівників фінансових венчурних фондів, експертів із проблем економічної безпеки. Може бути використана в навчальному процесі для підготовки студентів та аспірантів з економічних спеціальностей.

Розрахована на читача, що має підготовку із сучасної макроекономіки.

УДК 330.101.541:[330.341.1:336.02](477)

ББК  65.012.2 

ISBN 978-966-1648-20-2

                                                                                                         © Макаренко І.П., 2009


Зміст

Подяки            5

ВСТУП            6

ЯК ПРАЦЮВАТИ ІЗ КНИГОЮ            11

ДЕКІЛЬКА ЗАУВАЖЕНЬ ЩОДО МАКРОЕКОНОМІКИ            13

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ      19

1.1. УНІВЕРСАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ СИСТЕМ. ПРИНЦИП ЄДНОСТІ СТРУКТУРИ ТА ФУНКЦІЇ            19

1.1.1. Структурний аналіз: загальнотеоретичні підходи            20

1.1.2. Функціональний підхід            22

1.1.3. Єдність функції та структури в дослідженні систем            23

1.1.4. Абстрагування, утворення штучної замкненості            23

1.1.5. Моделювання функцій і принцип структурної детермінації            24

1.1.6. Додаток до розділу. Показники структурної стійкості макроекономічної системи            24

1.2. СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНИЙ СТАНДАРТ            26

1.2.1. Системи макроекономічних розрахунків            27

1.2.2. Економічний аналіз із застосуванням категорій СНР    28

1.2.3. Нормативні положення СНР-1993            28

1.2.4. Відповідність СНР-1993 макроекономічній теорії            37

1.2.5. Три методи розрахунку ВВП    39

1.2.6. Додаток до розділу.  Нерівномірність розподілу доходів (ВВП)            43

1.2.6.1. Розподіл доходів за Парето-Крючковою            45

РОЗДІЛ 2.  ПОКАЗНИКИ, ВИКОРИСТАНІ В МОДЕЛЯХ,  ЇХНІЙ ЗВ’ЯЗОК ІЗ СИСТЕМНИМИ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ         57

2.1. ІНФЛЯЦІЯ            57

2.1.1. Загальні визначення            57

2.1.2. Віддзеркалення інновативності економічної системи у світлі динаміки ринкових цін            59

2.1.3. Інструменти вимірювання інфляції            75

2.1.4. Інформаційна функція ринкових цін у механізмах самоорганізації інноваційних процесів            80

2.2. БЕЗРОБІТТЯ, ЙОГО ЗВ’ЯЗОК ІЗ ДИНАМІКОЮ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ УКЛАДІВ            87

2.2.1. Визначення і вимірювання безробіття            87

2.2.2. Проблеми визначення бідності            92

2.2.3. Зв’язок безробіття та інфляції як модель сукупної пропозиції            97

2.3. ВІДСОТКОВІ СТАВКИ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЦЕСИ            103

2.3.1. Ціна грошей            103

2.3.2. Ставка відсотка як інструмент грошово-кредитної політики            111

2.4. ІНСТРУМЕНТИ БЮДЖЕТНО-ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ СПРИЯННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПРОЦЕСАМ            125

2.4.1. Бюджетна політика та бюджетна система України            125

2.4.2. Державний борг і причини його виникнення            133

2.4.3. Бюджетні системи країн і регулювання інноваційних процесів            137

2.5. ПРИКЛАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В 1994–2000 РР. З ВИКОРИСТАННЯМ ІНСТРУМЕНТІВ МОНЕТАРНОЇ ТА ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИК            147

2.6. ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІЧНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ КЛАСИЧНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ФУНКЦІЇ            157

2.6.1. Особливості класичної виробничої функції макрорівня            157

2.6.2. Розподіл суспільного продукту            161

Історична довідка про числа Фібоначчі та Золотий переріз            164

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА            168

Моделі і функції в макроекономічному аналізі            168

3.1. МОДЕЛЬ СУКУПНОГО ПОПИТУ ТА СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ            170

3.2. КЛАСИЧНА МОДЕЛЬ РІВНОВАГИ ЕКОНОМІКИ            172

3.3. КЕЙНСІАНСЬКІ МОДЕЛІ РІВНОВАГИ ЕКОНОМІКИ            178

3.3.1. Кейнсіанський хрест            178

3.3.2. Модель рівноваги малої закритої національної економіки Хікса-Хансена (IS–LM)     183

3.3.3. Модель рівноваги малої відкритої національної економіки Манделла-Флемінга (IS–LM)     191

РОЗДІЛ 4.  ЕКОНОМІЧНА ДИНАМІКА            194

4.1. ЦИКЛІЧНІСТЬ          194

4.2. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ            195

4.3. МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ            196

4.3.1. Посткейнсіанські  моделі            196

4.3.2. Модель Р. Солоу            199

4.4. ІННОВАЦІЯ ЯК СИСТЕМНИЙ ПРОЦЕС, ЩО СПРИЧИНЯЄ ЦИКЛІЧНІСТЬ: ФУНДАМЕНТАЛЬНА РОЛЬ РИНКІВ            205

4.4.1. Макроекономічна модель інноваційного процесу – інноваційна хвиля  213

РОЗДІЛ 5. ФОРМУВАННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМНИХ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА, НЕЛІНІЙНІ ПРОЦЕСИ            238

5.1. ВАЛЮТНИЙ КУРС 238

5.1.1. Закон єдиної ціни. Паритет купівельної спроможності            240

5.2. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС КРАЇНИ            241

5.3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ БЮДЖЕТНО-ФІНАНСОВОЇ І ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ            245

ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ПЛАВАЮЧОГО І ФІКСОВАНОГО ВАЛЮТНИХ КУРСІВ            245

5.3.1. Аналіз ефективності політики за плаваючого валютного курсу   250

5.3.1.1. Активна фіскальна політика за плаваючого валютного курсу   250

5.3.1.2. Активна монетарна політика за плаваючого валютного курсу   252

5.3.1.3. Політика протекціонізму за плаваючого валютного курсу   253

5.3.2. Аналіз ефективності політики за фіксованого валютного курсу   255

5.3.2.1. Активна фіскальна політика за фіксованого валютного курсу   255

5.3.2.2. Активна монетарна політика за фіксованого валютного курсу   257

5.3.2.3. Політика протекціонізму за фіксованого валютного курсу   258

Висновки з аналізу ефективності політики сприяння системним інноваційним процесам за плаваючого і фіксованого валютних курсів  259

5.4. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА З УРАХУВАННЯМ ЦИКЛІЧНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИНАМІКИ            260

5.4.1. Досягнення економічних переваг без використання інноваційної стратегії            260

5.4.1.1. Перша фаза економічного циклу – піднесення            262

5.4.1.2. Третя фаза економічного циклу – спад динаміки ВВП    265

5.4.1.3. Друга фаза економічного циклу – пік активності в економіці            267

5.4.1.4. Четверта фаза економічного циклу – криза (депресія)            267

5.4.2.  Досягнення економічних переваг: національна економіка як інноваційна система            268

5.4.2.1. Мала відкрита національна економіка, що не є інновативною         268

5.4.2.2. Мала відкрита  інноваційна національна економіка            273

5.4.3. Протиборство двох високоінновативних економік            282

РОЗДІЛ 6. ПРОБЛЕМИ ЕВОЛЮЦІЇ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ            288

6.1. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА            288

6.2. ЕТАПИ ЕВОЛЮЦІЇ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ            289

6.2.1. Золотий стандарт            289

6.2.2. Бреттон-Вудська валютна система            292

6.2.3. Ямайська валютна система            297

6.2.4. Європейська валютна система            300

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ            302

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ            303

 

 

 

ВСТУП

Протягом тривалого часу, аж до ХІХ ст., причини виникнення криз пов’язувалися із перевиробництвом, окремими помилками політиків або бізнесменів, катаклізмами природного та воєнного характеру. Кризи, відповідно до сфер, які вони вражали, класифікували як промислові, торгові, енергетичні, фінансові чи валютні.

В середині ХІХ ст. (1862 та 1869 рр.) французький дослідник К. Жюглар [211], досліджуючи статистичні дані країн-лідерів, помітив, що проблема зводиться не до криз, а до циклів.

Але світова першість в дослідженнях економічних циклів та, відповідно, криз належить все ж не К. Жюглару, а українському вченому М.І. Туган-Барановському. Саме його праці наприкінці ХІХ ст. викликали потужний науковий інтерес. Потік досліджень, що послідували, привів до визначення інновацій Й. Шумпетером та розуміння їхньої ролі у формуванні циклічної економічної динаміки.

Варто звернути увагу на такі аспекти, висвітлені Й. Шумпетером у процесі дослідження інновацій [176; 177; 245; 246]:

-                     створення (і розширення) нових можливостей для інновацій;

-                     реалізація наявних інноваційних можливостей;

-                     тісний зв’язок інновації з ринковим середовищем;

-                     тісний зв’язок економічних криз з інноваційними процесами.

Перші два торкаються створення спеціальних умов, а також інструментів впливу на розвиток інновацій. Два інші пов’язують інноваційні процеси із загальносистемними процесами національної економіки.

До ХХ ст. створення спеціальних умов для розвитку інновацій лежало виключно в рамках практичних заходів загальної економічної політики. На теперішньому етапі соціально-економічного розвитку ряд провідних країн уже мають створені спеціальні інститути, що формують умови розвитку інновацій та інструменти управління – національні інноваційні системи (НІС).

Теоретичні основи НІС почали розроблятися на межі 1980–1990-х рр. одночасно в кількох країнах. Лідерами цього напряму стали К. Фрімен – професор із Сассекського університету (Великобританія) [197; 198], Р. Нельсон – професор Колумбійського університету (США) [232], Дж. Досі – професор Школи передових досліджень Св. Анни (Італія) [191], а також Б. Лундвалл – професор університету з м. Упсала (Швеція) [192; 219; 220].

Вони підійшли до вивчення НІС, визнаючи що:

·                    головним чинником сучасної економічної динаміки є інновація, яка розглядається в руслі ідей Й. Шумпетера [176; 177; 241–247];

·                    інституційне середовище інноваційної діяльності є фактором, що безпосередньо впливає на її структуру та зміст.

Розбіжності в теоретичних підходах цих дослідників пов’язані з конкретно-історичними особливостями інноваційного розвитку в різних країнах та з відмінністю цілей дослідження.

Зокрема, Б. Лундвалл спирається на концепцію «національних виробничих систем» та на технологічне співробітництво між фірмами. Він, зокрема, стверджує, що технологічна взаємодія фірм у процесі розробки технологій формується і реалізується в межах країни та визначається особливостями її інституційної структури. Навіть в умовах глобалізації та активної взаємодії з фірмами інших країн, інноваційний процес зберігає тісний генетичний зв’язок із національними системами [220; 221].

К. Фрімен робить акцент на інституційному контексті інноваційної діяльності. Він підкреслює, що НІС являють собою особливого роду мережу інституційних структур у державному та приватному секторах економіки, активність та взаємодія яких ініціює, творить, модифікує та сприяє дифузії нових технологій. Ці інститути включають не тільки організації, які здійснюють дослідження, але й спосіб дії, за якого відбувається організація та управління наявними ресурсами, як на рівні фірми, так і на національному рівні [198]. Під впливом авторитету К. Фрімена багато дослідників для вимірювання ефективності НІС використовують такий показник, як частка світового ринку високотехнологічних товарів, яку займає своєю продукцією конкретна країна.

Р. Нельсон вважає, що центральними проблемами державної наукової та технологічної політики є наявні можливості та обмеження в сучасних НІС країн із різним рівнем розвитку. Він наголошує на особливих властивостях науково-технічного прогресу, які роблять можливими централізоване управління та планування, що в ідеалі могло б оптимізувати використання великих ресурсів для реалізації крупних проектів.

Р. Нельсон визнає, що в цьому випадку головною загрозою є велика ступінь невизначеності вибору вектора найбільш перспективних напрямів досліджень. Завжди існують різні можливості для поліпшення технологій, а також численні альтернативи принципово нових шляхів. Невизначеність вибору супроводжує і розбіжності висновків експертів, а тому домогтися консенсусу майже неможливо. В таких умовах механізм вільного ринку набагато краще, ніж адміністративне планування, забезпечує численні ініціативи й перерозподіл ресурсів, а конкуренція – відбір кращих варіантів.

Прихильники централізованої інноваційної політики в ключових галузях вважають, що механізм ринку через розпорошення ресурсів неефективний із точки зору інтересів суспільства. Не погоджуючись із цим, Р. Нельсон стверджує, що досвід різних країн за історично тривалий час доводить, що саме вільний ринок дозволяє досягти найкращих результатів. У 1992 р. Б. Лундвалл наголосив на значенні не лише технологій, а й знань взагалі, визначивши НІС як елементи та зв’язки між суб’єктами, що взаємодіють у виробництві, поширенні і використанні економічно корисних знань (причому ці суб’єкти або розміщуються в межах національних кордонів, або мають національне походження). Водночас Р. Нельсон зазначив, що НІС є системою національних інститутів, взаємодія яких визначає ефективність інноваційної діяльності національних фірм.

Інші визначення НІС у різних варіаціях повторюють наведені. Наприклад, С. Меткалф [229] пропонує розглядати НІС як сукупність різних інститутів, що окремо й  у взаємодії беруть участь у розвитку й передачі технологій та встановлюють рамки для формування інноваційної політики, впливаючи на інноваційні процеси. Він наголошує, що НІС – це система взаємозалежних інститутів, що виробляють, зберігають і розподіляють знання, майстерність та продукти, які застосовуються для розробки нових технологій.

Цим завершився важливий етап досліджень інновації та проблем управління інноваційними процесами, розпочатий Й. Шумпетером на початку ХХ ст. Характерною особливістю парадигми цих досліджень є мікроекономічний аспект їхньої спрямованості. Навіть дослідження, що стосуються характеру та ролі державної підтримки інновації, мають чітко виражений мікроекономічний вектор – підтримка новатора, науковця, підприємця, виробника.

З початком ХХІ ст. у країнах – економічних лідерах уповільнився інноваційний розвиток, незважаючи на наявність там потужних національних інноваційних систем.

Ще більш помітне уповільнення інноваційних процесів в Україні. За наявності всіх складових національної інноваційної системи – потужного наукового комплексу Національної академії наук, державних інституцій, спрямованих на підтримку інновацій, державної фінансової підтримки, а також прикладів практичної реалізації інноваційних розробок в інших країнах світу, – таке гальмування викликає багато питань і вимагає дослідження причин виникнення.

Причинами уповільнення інноваційного розвитку, на думку автора, стали:

- недооцінка економічної ролі ринку у формуванні необхідних умов для розвитку інновацій, за яких національні інноваційні системи можуть повною мірою реалізовувати свої можливості:

ринок є інструментом «тонкої» настройки вектора економічного розвитку, викривлення ринкового середовища шляхом надмірного втручання держави інструментами фіскальної та монетарної політик, монополіями тощо, що сприяє формуванню неефективних економічних структур, здатних знівелювати позитивну роботу НІС, загальмувати економічний розвиток;

- недостатнє врахування ролі макроекономічних чинників економіки, зокрема, грошових, фінансових та валютних ринків, їхньої економічної функції сприяння ринковим процесам самоорганізації формування інновації:

розвиток грошових, фінансових та валютних ринків створює додаткові можливості для реалізації інноваційного потенціалу економіки завдяки активізації інвестиційних процесів, ділової та підприємницької активності, розвитку малого та середнього бізнесу;

- неврахування або неповне врахування функціонального взаємовпливу підсистем економічної системи, тобто стану середовища, в якому відбувається взаємовплив ієрархічно підпорядкованих ринків, їхньої взаємозалежності і системного впливу на інновації:

економічна система, як і будь-яка інша складна система, підкоряється універсальним принципам системної організації та функціонування; пригнічення хоча б однієї з її підсистем або системного середовища функціонування підсистем призводить до пригнічення інноваційних процесів і здатне спричинити загальносистемну кризу;

- неефективне використання вже набутих вченими знань щодо закономірностей розвитку технологічних укладів, успішний розвиток яких потребує і послідовної стратегії використання інструментів макроекономічної політики, і реалізації цільових програм із врахуванням алгоритмів зміни соціальної та інвестиційної складових економічного розвитку:

формування та розвиток технологічних укладів підкоряються певним закономірностям і є детермінованими в часі, що дозволяє здійснювати цілеспрямовану підтримку інноваційного розвитку з боку держави; використання інструментів макроекономічної політики в цьому контексті вимагає чітко визначеної інноваційної стратегії, формування пріоритетів і постановки задач коротко-, середньо- та довготермінового характеру; це особливо актуально для забезпечення економічної безпеки (антикризової політики); формування чітких пріоритетів інноваційного розвитку і прозоре виконання завдань щодо їхнього досягнення створює в суспільстві сприятливі умови для консолідації нації.

Найбільш проблемними для інноваційного розвитку є, на думку автора, недостатнє врахування політиками та практиками ролі ринкового середовища для створення нових можливостей для інновацій, а також їхнього тісного зв’язку із кризовими процесами. Не виключаючи значної ролі науки, освіти, інноваційної інфраструктури, знаннєвої економіки тощо, автор наполягає на тезі, що втілення лише системних можливостей для створення і реалізації інновацій здатне самостійно створити сприятливі умови для потужного економічного прориву економіки країни. Приклад Китаю та США, на думку автора, найбільш яскраво ілюструє цю тезу.

Відповідно до неї, в монографії здійснено спробу вийти за традиційні межі «мікроекономічного» трактування інновації. Із цією метою розглянуто інноваційний аспект макроекономічних моделей грошових, фінансових та валютних ринків. В його контексті розглянуто макроекономічні показники, що входять до складу використаних моделей, а також інструменти макроекономічної політики – бюджетно-фінансова, грошово-кредитна та валютна політики.

Зроблено акцент на інноваційній політиці в кризовій фазі економічного циклу. Із цією метою проаналізовано статистичний матеріал на прикладі економіки України в 1990–2000 рр. Аналіз світової практики антикризової політики зроблено з використанням статистичного матеріалу, який охоплює інтервал понад 200 років.

Проаналізовано сценарії інноваційної макроекономічної політики в різних фазах економічних циклів. Поєднання макроекономічної теорії з теорією економічних циклів дозволило виявити механізми інноваційних процесів на макрорівні та розробити методи управління ними.

Показано, що грошові ринки, за певних умов, розширюють креативні можливості самоорганізації інноваційних процесів, не викликаючи зростання інфляції навіть у разі збільшення грошової пропозиції. Механізми фінансових ринків у разі правильного вибору вектора розвитку прискорюють розвиток інновації. Механізми валютних ринків сприяють просуванню інновацій на зовнішні ринки, захищаючи внутрішні ринки від негативних зовнішніх впливів. Усе це пропонується розглядати як інновації макрорівня, що генеруються відповідними ринками.

Виходячи з універсальних системних принципів, грошові та фінансові ринки представлено як системне середовище функціонування підсистем національної економіки. Показана важливість стану цього середовища і для генерування інновацій на макрорівні, і для управління ними. Запропонована ієрархічна модель багаторівневої підпорядкованості ринків: перший (нижчий) рівень – ринки товарів та послуг, другий – грошовий та фінансовий, третій (вищий) – валютний.

Обґрунтовується думка, що: лібералізація ринків більшою мірою сприяє інноваціям, ніж їхнє адміністрування; держава та центральний банк мають надавати потужну підтримку інноваціям. Поєднання цих двох протилежностей, на думку автора, відбувається на основі врахування підпорядкованості ринків, відповідно до якої ринки вищих рівнів задають параметри можливостей та обмежень для ринків нижчих рівнів. А ринки нижчих рівнів закладають основу для зворотних системних зв’язків, що впливають на ринки вищих рівнів. Останній розділ книги, в якому описано еволюцію світової валютної системи, є, в цьому контексті, завершенням логічної послідовності розгляду ієрархії ринкової структури економіки.

Показано, що за умов ефективного використання можливостей інструментів грошових, фінансових та валютних ринків національна економіка, створюючи сприятливі умови для появи та реалізації інновацій, здатна сама перетворитися на потужну НІС. Вдале використання інструментів валютної політики здатне посилити економічну безпеку високоінновативної економіки.

 «Анатомія» економічних криз представлена систематизованим рядом макроекономічних показників економічної безпеки, в тому числі, основних макроекономічних пропорцій. Описано еволюційну роль основних економічних криз у рамках розвитку технологічних укладів на інтервалі 60-ти років.

Використання методології Системи національних рахунків дало можливість визначити підсистеми – інституційні сектори економіки. Використання макроекономічних моделей для розгляду основного матеріалу зробило текст компактним, однак поставило читача перед необхідністю зрозуміти цю специфічну мову.

На сучасному етапі розвитку світової економіки відбулося посилення ролі міжнародних організацій у формуванні стандартів економічних показників та індикаторів розвитку, а також у методології їхнього використання [46; 284]. Це об’єктивний процес. На основі цих стандартів сьогодні активно переглядаються методики міжнародної та національної звітності, а також методологія макроекономічних досліджень. Тому для розгляду макроекономічних показників та інструментів макроекономічної політики широко використано рекомендації міжнародних організацій. Звертається увага на національні особливості визначення цих показників органами вищої виконавчої та монетарної влади України.

Як працювати із книгою

Основний матеріал книги викладено в четвертому та п’ятому розділах.

У перших трьох наведено теоретичні засади та методологію викладення основного матеріалу. В теоретичній частині першої глави національна економіка представлена у вигляді моделі, побудованої на основі універсальних системних принципів та методології Системи національних рахунків.

Цей матеріал є ключовим для розуміння змісту книги.

Економічну систему подано у вигляді вкладених підсистем, що дозволило використати функціонально-структурний аналіз для визначення інструментів впливу на ці підсистеми.

В другому розділі йдеться про основні макроекономічні показники, що входять до складу використаних макроекономічних моделей. Їхній опис та аналіз ґрунтуються на рекомендаціях Організації Об’єднаних Націй (ООН), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародної організації (бюро) праці (МОП). Значна частина цих рекомендацій була адаптована до умов України органами вищої виконавчої влади України, Державним комітетом статистики та Національним банком України. Для їхнього пояснення використані приклади на основі статистичного матеріалу з різних джерел – МВФ, Держкомстату України, НБУ.

Особливу увагу приділено проблемам інноваційної тематики. Деякі макроекономічні аспекти інноваційної політики подані в авторському розумінні макроекономічних інноваційних процесів. Зокрема, у четвертому розділі викладено авторську концепцію системного інноваційного макропроцесу, запропоновано увазі авторські моделі: інноваційної хвилі, інноваційної капсули, інноваційної ніші,  – а також ознаки інновації.

В третьому та четвертому розділах розглянуто макроекономічні моделі рівноваги, динаміки, методологію їхньої побудови. В п’ятому – аналіз ефективності використання бюджетно-фінансової, грошово-кредитної та валютної політики в контексті сприяння системним інноваційним процесам.

Незважаючи на те що класичний теоретичний інструментарій в останні десятиліття суттєво поступився макроекономічному, практика прогнозування економічної динаміки в середньотерміновому періоді довела, що він досі незамінний для розробки прогнозів на основі нелінійних моделей інноваційних процесів у середньо- та довготермінових періодах. Класичні моделі можна знайти в другому та четвертому розділах.

Практика використання моделей грошових, фінансових та валютних ринків продемонструвала високу ефективність у рамках макроекономічної методології побудови прогнозів на інтервалі короткотермінового періоду (рік, максимум – півтора). Її доцільно використовувати для здійснення поточної макроекономічної політики в рамках бюджетного року (плюс один рік). Для прогнозування економічної динаміки в довготерміновому періоді, на думку автора, важко обійтися без використання концепції технологічних укладів, а також класичного теоретичного інструментарію.

У четвертому розділі досліджено процес еволюції технологічних укладів. Визначено етапність системних інноваційних процесів. Закладено методологічні основи ефективного використання інструментів макроекономічної політики в умовах циклічної економічної динаміки.

У четвертому розділі також наведено зібрану та впорядковану статистичну інформацію оптових та роздрібних цін у різних країнах протягом понад 200 років. Її використано, зокрема, для аналізу системних інноваційних процесів, їхньої масштабності, що часто випадає з поля зору дослідників через обмеженість залученого до аналізу інтервалу статистичного ряду показників. Цей матеріал і без спеціальної обробки дає наочне уявлення про характер економічної динаміки в наддовгому періоді у вигляді Довгих хвиль Кондратьєва, середньострокових циклів Жюглара та короткострокових циклів Кітчина. Запропоновано увазі авторські моделі: базисної інновації, «точки економічного зростання»; інноваційної ніші; взаємодії технологічних укладів.

У першому та другому розділах статистичні приклади стосуються кризового перехідного періоду економіки України в 1991–2000 рр., важливого в двох аспектах: 1) дослідження проблем забезпечення економічної безпеки; 2) визначення особливостей перебігу подій в кризових фазах економічного циклу під час аналізу ефективності монетарної та фіскальної політик за умов фіксованого та плаваючого валютного курсів (аналіз яких здійснюється в п’ятому розділі).

В другому розділі можна знайти компаративний статистичний аналіз інфляційних процесів у країнах світу в залежності від здійснюваної монетарної політики. Важливими особливостями цього аналізу є те, що його зроблено на основі єдиної уніфікованої статистичної бази даних МВФ, а також те, що він демонструє порогові значення монетизації економіки, з яких починається зниження інфляційного тиску у високоінновативних економіках.

У п’ятому розділі подано аналіз можливих варіантів застосування інструментів макроекономічної політики для малої відкритої економіки. Сприяння системним інноваційним процесам тут розглянуто з урахуванням економічної динаміки, циклічності, в т.ч економічних криз. Тут також можна знайти пояснення основних категорій платіжного балансу країни.

В шостому – проблеми еволюції світової валютної системи.

Декілька зауважень щодо макроекономіки

Сучасна макроекономіка склалася в другій половині ХХ ст. Своєю появою вона зобов’язана «Кейнсіанській революції» – могутньому потоку економічної думки та наукових дискусій, що розпочався в 30-ті рр. XX століття і завершився працями нобелівських лауреатів – П. Самуельсона [144], Р. Солоу [250], Дж. Хікса [171; 207], Р. Манделла [105; 110], М. Фрідмана [164; 197] та інших учених. Джерелом цього потоку стала праця англійського вченого Джона Мейнарда Кейнса «Загальна теорія зайнятості відсотка і грошей» (1936 р.) [43; 212; 213]. Цей науковий процес утворив «мейнстрим», тобто головне річище економічних досліджень кейнсіанців та неокласиків.

Головною відмінністю теоретичного підходу кейнсіанців до визначення суспільного продукту є його представлення в категоріях попиту.

Макроекономіка розглядає основні функціональні залежності на рівні національних грошових (у тому числі валютних) та фінансових ринків, а також інструменти управління національними ринками – бюджетно-фінансову (включно з політикою протекціонізму) та грошово-кредитну (в тому числі валютну) політики. Вона розглядає їх як цілісну систему, що представлена чотирма інституційними секторами («домашні господарства», «фірми», «держава» та «закордон»), які демонструють функціональні взаємозалежності.

Політекономічний підхід ототожнює категорію «держава» із категоріями «країна» та «національна економіка». На відміну від політекономії, макроекономіка розглядає «державу» лише як один із чотирьох і далеко не найбільший інституційний сектор національної економіки.

Методологія макроекономічних досліджень та розв’язання проблем також спирається на реакції та очікування операторів ринків, інститути, водночас ураховуючи керівні впливи монетарних та фіскальних органів влади. Натомість методологія політекономії більшу увагу приділяє владній ролі політикуму, де значну роль відіграє «політична воля».

Макроекономіка – фундаментальна наука, вона стала поруч із фізикою, математикою, хімією і витіснила в ході свого становлення політекономію.

До когорти найяскравіших представників сучасної макроекономіки необхідно віднести Грегорі Менк’ю [105; 110],  професора Гарвардського університету (США), родові корені якого ведуть в Україну. Серед вітчизняних учених найбільший внесок у розвиток економічної теорії і вивчення сучасної макроекономіки в Україні внесли професор А.С. Гальчинський [15; 16; 17; 18], академік НАНУ В.М. Геєць [18; 19; 20; 21; 22; 23], член-кореспондент НАНУ Б.Є. Кваснюк [41; 42], д.е.н. І.В. Крючкова [48; 49]  та інші.

Найвидатнішим світовим практиком макроекономіки кінця XX – початку XXI ст., на думку автора, є Алан Грінспен [193], колишній голова Федеральної Резервної Системи Сполучених Штатів Америки протягом майже 20 років.

Початок і середина 80-х рр. XX ст. були періодом, коли макроекономіка виділилася зі складу економічних наук як самостійна наука.

Рівновага

Суб’єкти економічної діяльності можуть успішно реалізовувати фінансові плани в умовах відносної стабільності основних макроекономічних показників (фінансових, грошових, цінових та валютних). Надмірна їхня волатильність посилює загрози виникнення ризиків незапланованих втрат усім інституційним секторам економіки. Особливо це стосується довгострокових проектів та контрактів.

Не менш важливе значення для рівноваги та сталого економічного розвитку мають фундаментальні макроекономічні пропорції. Тією чи іншою мірою вони присутні в усіх моделях, наведених у книзі. В найбільш концентрованому вигляді їх подано в розділі, присвяченому числам Фібоначчі та Золотому перерізу [152]. Відхилення основних макроекономічних пропорцій від цих та пов’язаних із ними значень здатне викликати волатильність макроекономічних показників, особливо в середньотерміновому періоді. Це спричиняє значні ризики фінансових втрат у всіх інституційних секторах економіки.

Забезпечення сталого розвитку досягається шляхом впливу інструментів макроекономічної політики на грошові, фінансові та валютні ринки.

Важливу роль у підтриманні сталого економічного розвитку відіграють процеси самоорганізації економіки. Найкраще вони відбуваються, коли сформовано сприятливе для цього суспільне середовище. Активізація самоорганізаційних процесів та підвищення їхньої ефективності в такому разі відбуваються шляхом реалізації суб’єктами економічних відносин власних раціональних очікувань [167; 205; 219].

У цьому зв’язку особливого значення набуває високий рівень макроекономічної культури менеджерів фірм. За умов наявності своєчасної та правдивої інформації з боку уряду та центрального банку колективні злагоджені і грамотні (на основі макроекономічної культури) дії менеджерів здатні долати кризові явища в економіці більш ефективно, ніж зусилля державної політики. Загальноекономічний результат від такого синергетичного ефекту здатен вивести національне господарство у світові лідери навіть без цілеспрямованої інноваційної державної політики.

Наявність у країні такого стану суспільного середовища створює сприятливі умови для позитивної реакції економіки, рушієм її є самоорганізація, яка стає також генератором потужних інноваційних процесів. Свідома випереджувальна реакція менеджменту на основі високої макроекономічної культури дає змогу на порядок зменшити негативні наслідки економічних криз без збільшення чисельності безробітних з одночасним забезпеченням високого рівня соціальних стандартів.

Із іншого боку, це накладає зустрічні вимоги до макроекономічної культури політиків. Особливої ваги в цьому зв’язку набуває поінформованість суспільства про дії центрального банку та уряду. Тому повнота інформації про стан макропоказників, які входять до складу макроекономічних залежностей, а також симетричність інформації є обов’язковою умовою для успішної реалізації дій корпоративного менеджменту.

Звідси випливає важливе завдання макроекономіки щодо підготовки освічених, прагматичних і кваліфікованих менеджерів та політиків.

Динаміка

До економічної динаміки належать економічне зростання та циклічність. У цьому контексті найвагомішим завданням є дослідження природи економічних криз та їхнє попередження, а також опрацювання ефективної стратегії економічної політики в різних фазах економічного циклу в середньо- та довготерміновому періодах.

Подолання негативних наслідків економічної динаміки потребує узгодження всіх напрямів економічної політики уряду та центрального банку, а також узгодженості застосування їхніх макроекономічних інструментів. Вибір ефективних комбінацій використання інструментів політики та послідовності їхнього застосування вимагає не лише високого рівня макроекономічної культури. Важливим є розвиток практик їхнього використання в умовах динамічних змін економіки. Це збільшує ступінь складності економічної політики, підносячи її на рівень мистецтва. З іншого боку, і економіка, і корпоративний менеджмент у такому разі мають бути чутливими як до змін, так і до політики. Цього досягти не просто навіть за високої макроекономічної культури, потрібно також запровадити позитивні практики взаємодії з органами державної влади в різних фазах економічної динаміки.

Забезпечити формування таких практик у масштабах країни є головним завданням макроекономіки. Їхнє запровадження здатне не тільки компенсувати зовнішні загрози від світових криз, а й забезпечити додаткові економічні переваги навіть без здійснення інновацій, лише завдяки високоякісному макроекономічному менеджменту.

Іншим важливим завданням макроекономіки є визначення стану національної економіки, її інституційних секторів, фінансового середовища, в якому взаємодіють усі підсистеми національної економіки, а також міжнародні співставлення національних економік. На цій основі має також здійснюватися вимірювання стану інструментів макроекономічної політики. Все це досягається шляхом запровадження системи макроекономічних показників та єдиної методології їхнього обчислення. Це завдання практично вирішила Система національних рахунків (СНР).

Вирішення цього завдання стало можливим лише наприкінці ХХ ст. з подоланням обмеженості політекономічної методології, що спричиняла безліч проблем. Наприклад, Баланс народного господарства (БНГ), запроваджений у колишньому СРСР, не враховував категорію «послуги», гальмуючи цим розвиток відповідних галузей економіки, а також припускався методичної помилки «подвійного рахунку».

Будучи фундаментальною наукою, макроекономіка визначає теоретичні основи формування та використання фінансів сектору загальнодержавного управління. Вона визначає фундаментальні макроекономічні пропорції, показники економічної динаміки, що впливають на стан економічної безпеки. Останні мають обов’язково враховуватися в законотворчому процесі, а також у процесі розбудови національних інститутів.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що до найважливіших питань, які досліджує макроекономіка, належать:

·                      розробка макроекономічних показників, вивчення їхнього взаємозв’язку, дослідження і розробка методів розрахунку; моніторинг за цими показниками;

·                      утворення і розподіл доходів, з яких складається ВВП;

·                      економічна рівновага;

·                      економічна динаміка;

·                      взаємодія національної економіки зі світовою економічною системою;

·                      ефективне управління національною економікою;

·                      проблеми впливу макроекономічного середовища на економічну діяльність фірм і домашніх господарств;

·                      роль фундаментальних законів економіки в життєдіяльності людини, суспільства, цивілізації тощо.

Економіка як система

Економіка є відкритою, динамічною системою, що розвивається. Її функціонування пов’язане з життєдіяльністю суспільства, його безпекою в широкому розумінні. З огляду на складність економічної системи, вона характеризується ознаками в кількох вимірах. Наведені ознаки витримали багаторічну дискусію і є консенсусними [149].

За ознакою часу відрізняють економіку в короткостроковому та довгостроковому періодах. Відмінною рисою економіки в короткостроковому періоді є жорсткість цін і заробітної плати.

За ознакою доцільності використання інструментів управління економіку поділяють на позитивну і нормативну.

Позитивна економіка розглядає фундаментальні закони економіки, реакцію економічної системи на управління з боку держави або центрального банку без оцінки доцільності заходів цієї економічної політики.

Натомість нормативна економіка розглядає доцільність здійснення тих чи інших заходів із метою досягнення встановлених (нормативних) значень макроекономічних показників чи пропорцій. Якщо є ряд нормативів, наприклад, значення валютного коридору або показників державного бюджету, значення темпів економічного зростання, то досягнення рівня цих нормативів можливе лише за умов цілеспрямованого використання відповідних інструментів фіскальної або монетарної політики. Тобто нормативна економіка розглядає, яким чином отримується необхідний результат досягнення і втримання нормативного значення параметрів економічної системи.

За типом економічного аналізу і макроекономічні показники, і сам аналіз поділяють на два види: ex post і ex ante.

Еx postлат. – «реалізований, реальний, минулий») є аналізом показників на поточний момент.

Еx anteлат. – «очікуваний, передбачуваний, майбутній») є прогнозним аналізом на перспективу.

За рівнем розрізняють економіку:

·         домашнього господарства (сімейна економіка);

·         мікроекономіку (економіка фірми, корпорації);

·         макроекономіку (національна економіка);

світову економіку (глобальна економіка).



 

Опубликовано на сайте: 2009-08-06

Комментарии к этой статье:

Дата: 2015-01-11     Коментарий добавил(а): Kateryna

Приобрести можно на книжном рынке Петровка 8 ряд 3-4 место

Дата: 2010-03-04     Коментарий добавил(а): ИЭЭ

книга на книжном рынке на Петровке переехала на новое место ряд 8, м.6 продавец Люда

Дата: 2009-12-16     Коментарий добавил(а): Юрій

Вітаю Вас! Давно прочитав анотацію книги й намагався її віднайти. Невдало. Однак мені вона дуже цікава, бо викладаю дисципліни "Макроекономічний аналіз", "Макроекономіка". У бібліотеці університету її немає. Чи можна все-таки її придбати? Моя аудиторія - це сотні студентів щороку. ВВажаю, що ми повинні навчати студентів, використовуючи найновіші досягнення економічної думки, у тому числі й вітчизняної. Працюю у Київському національному торговельно-економічному університеті. Допоможіть отримати чи придбати таку цікаву книгу, будь ласка. Чекаю на Вашу відповідь.

З повагою та надією на співпрацю Юрій
тел. (067) 309-65-07

Дата: 2009-11-13     Коментарий добавил(а): Олег

Спрашивал на Петровке, говорят, - закончилась

Дата: 2009-10-19     Коментарий добавил(а): Наталья

Добрый день, Игорь!
Телеканал Украинских бизнес новостей, предлагает Вам в течение этой недели, принять участие в программе "диалоги: аналитика".
О своем согласии Вы можете сообщить по телефону 8-050-451-77-20.

Дата: 2009-10-12     Коментарий добавил(а): Удоденко Юрий

Нужно открывать людям глаза на происходящее вокруг

Дата: 2009-09-25     Коментарий добавил(а): Денис

Де ще можна придбати або замовити книжку? На Петрівці нічого не знайшов.

Дата: 2009-08-10     Коментарий добавил(а): Сергей

Где можно приобрести или заказать книгу?

Добавить новый комментарий!

* – Поля обязательны для заполнения!

Ваше имя *:
Ваш e-mail адрес:
Ваше сообщение *:
Введите число *: