Инновация - это исторически бесповоротное изменение способа производства вещей.
Й. Шумпетер


М.И. Туган-Барановский

Й.А. Шумпетер

Н.Д. Кондратьев

Галерея выдающихся ученых

UA RU EN

Обращаем внимание на инновацию, созданную на данном сайте. Внизу главной страницы расположены графики,  которые в on line демонстрируют изменения цен на мировых рынках золота  и нефти, а также экономический календарь публикации в Интернете важных мировых экономических индексов 

 
Сучасність творчості М.І.Туган-Барановського
Бажал Ю.М.
СУЧАСНІСТЬ ТВОРЧОСТІ М.І.ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

Перевага сущих проти пращурів полягає у можливості використання знань і досвіду, що нагромадились поколіннями. Економічна думка України сьогодні опинилася на тому самому роздоріжжі, що й у часи М.І.Туган-Барановського. Один шлях - визнання причетності України до закономірностей єдиної траєкторії еволюції людської цивілізації і намагання якнайкраще вписатися у цю траєкторію. Другий шлях - шукання якоїсь особливої цивілізаційної дороги, ніби призначеної для окремої країни.

Багато наших економістів сьогодні, так само як і сто років тому, вважають, що теоретичні схеми, слушні для розвинутих західних країн, в Україні не спрацюють. У свій час М.І.Туган-Барановський доклав чимало зусиль, аби довести протилежне: для цього йому довелося розвинути існуючу теорію, зробити свій внесок у скарбницю світового економічного вчення. Нам же може стати у нагоді тільки уважне вивчення його надбання.

Першим теоретичним кроком, який зробив молодий Туган-Барановський ще своїм науковим дебютом1, було самостійне опанування методології нової революційної теорії вартості - теорії граничної корисності, яка стала одним з наріжних камінців його теорії промислових криз2. Розуміння недостатнього попиту як фактору економічної кризи в умовах існування надлишку капіталу та ресурсів праці набагато випередило свій час, коли панували класичні уявлення Рікардо-Маркса щодо трудової теорії цінності.

Туган-Барановський критично відзначав, що вчення Рікардо про цінність, заробітну плату, прибуток та ренту засновано на тому припущенні, що попит визначає тільки напрями національної праці, але сам по собі не є фактором утворення цінності, а тому цінність товарів, виробництво яких може необмежено зростати, залежить тільки від кількості праці, витраченої на їх виробництво, а зміни попиту можуть викликати лише тимчасові коливання товарних цін. Таке методологічне бачення можна і сьогодні нерідко зустріти в українських наукових публікаціях. Проте важливо наголосити, що ціна, яка не враховує ефективний попит, не виконує головну свою функцію в ринковій економіці – вона не є регулятором ефективного розподілу ресурсів суспільства.

Цивілізований світ давно став на методологічні рейки граничної теорії корисності та цінності, яка у вигляді неокласичного синтезу використовується для розуміння і практичного застосування основних економічних механізмів ринкової економіки. М.І.Туган-Барановський був серед перших марксистів, хто визнав теорію граничної корисності. Він вважав її за “Аріаднину нитку”, що допоможе вийти з лабіринту економічних суперечностей. У своїй останній науковій праці “Вплив ідей політичної економії на природознавство та філософію”, яка була вже посмертно зачитана на загальних зборах Української Академії наук, вчений робить такий висновок: “Природознавці мало знайомі з теорією граничної корисності, створення якої становить гордість найновішої економічної науки. Але з часом це знання прийде, і тоді природознавство зуміє використати всі можливі висновки цього принципу для пояснень органічного світу. Розроблена економістами теорія боротьби за існування вже зумовила цілу революцію науки про походження організмів; може так статися, що не меншу роль у майбутньому відіграє економічна теорія цінності”3.

Інша важлива складова творчості М.І.Туган-Барановського, що зберігає свою актуальність і сьогодні, пов'язана з розвитком теорії ринку. Актуальність тих далеких дискусій щодо сучасної ситуації засвідчують такі рядки нашого славетного співвітчизника, де він полемізує з критиками його теорії економічного циклу: “Нашу публіку вже багато років запевняють, що російський капіталізм зовсім не схожий на західноєвропейський. На Заході капіталізм викликав колосальне зростання національного багатства, величезне збільшення кількості вироблених продуктів… У передових країнах Заходу землеробство вже давно перестало бути основною панівною галуззю виробництва, що задає тон усьому промисловому життю… Інший стан справ, доводять нам, ми бачимо в Росії. Розвиток капіталістичного виробництва спричинив у нас не збагачення, а зубожіння країни; не тільки безпосередні виробники збідніли, але навіть і загальна сума продуктів, що виробляються, має тенденцію до скорочення… Землеробство тепер, як і раніше, є основою всього нашого господарчого ладу. Усім керує у нас “пан врожай”… Російський капіталізм схожий на західноєвропейський негативними рисами; але у нього зовсім відсутня позитивна сторона… Так чи майже так зображені російський та західноєвропейський капіталізм більшістю наших шанованих економістів”4.

Ми бачимо до болю знайому постановку проблеми. Як же її вирішує Туган-Барановський? Основну причину невдач капіталізму в Росії він виводить з недостатнього розвитку, висловлюючись сучасними термінами, внутрішнього ринку інвестиційних товарів, з проблеми капіталізації прибутку. Його опоненти бачили можливість розвитку тільки завдяки розвиткові зовнішньої торгівлі, проте вони вважали, що вітчизняних товаровиробників “там ніхто не чекає, якість їхніх товарів неконкурентноспроможна – тому Росія не зможе розвиватися капіталістичним шляхом, їй потрібен “окремий шлях”5.

В сучасній Україні панують ті самі уявлення. Головною проблемою вважається експорт. Сьогодні український експорт перевищує половину валового внутрішнього продукту. Така пропорція є однією з найбільших у світі. Чому ж такий стан не дає процвітання країні? Туган-Барановський дає відповідь, яку потім також розвинув Дж.Кейнс. Сьогодні ми знайдемо її в найсучасніших підручниках економічної теорії. Справа полягає у невеликому ефективному попиті в країні, зумовленому низьким попитом на інвестиційні товари. Недостатність останнього призводить до кризи надвиробництва, причім це не обов'язково означає наявність достатку товарів. “Цей стан ринку, пише Туган-Барановський , коли попит на товари є недостатній для покриття витрат їхнього виробництва, і зветься загальним надвиробництвом товарів”6. Розширення основного капіталу країни, що створює додатковий тривалий попит, і є рецептом від Туган-Барановського для сучасної економіки України. Стимули до національних заощаджень та інноваційного інвестування – ось на що треба і сьогодні звертати головну увагу.

Певним ідеологічним гальмом для реалізації такого рецепту є колишня радянська політика і практика пріоритетності розвитку так званої групи А в промисловості, що не дало очікуваного ефекту для народного добробуту. Пастка тут прихована в запитанні – хто визначає попит на ці товари? Раніше це робила держава, яка надавала перевагу „гарматам проти масла”. Тому ресурси країни розподілялися нераціонально. Механізм, який запропонував Туган-Барановський, а пізніше за ним Дж.Кейнс, знаходиться в площині ринкового регулювання розподілу ресурсів. Але принциповим залишається висновок Туган-Барановського про те, що “попит на предмети споживання ще не вичерпує національний попит… Нерозуміння цієї обставини є головною причиною тієї неясності, що виявляється у вищезгаданих дискусіях про значущість ринків для збуту товарів”7.

Безпосередньо стосується нашого сьогодення теорія економічного циклу М.І.Туган-Барановського, яка стала класикою світової політекономії. Вихід з кризової фази циклу він пов'язав з інвестуванням нагромадженого за роки рецесії вільного грошового капіталу в нове виробництво. Тобто в сучасних термінах - цей інвестиційний потік повинен бути спрямованим на структурну перебудову інноваційного типу. Принципово новим був також висновок, що скорочення у кризовій фазі обсягів виробництва нагромадження капіталу не зупиняє. Воно продовжується, але тільки у іншій формі – вільного грошового капіталу, який шукає нове виробниче застосування, бо стара структура виробництва його “виштовхує”. Саме ця ідея була розвинута Шпітгофом та Шумпетером в інноваційну теорію економічного розвитку. Легко побачити, що сьогодні в Україні відбуваються ті самі процеси.

Теорія економічного циклу М.І.Туган-Барановського містить ще один актуальний для нас висновок - чим багатша країна, чим більше у ній нагромаджується капіталу, тим гостріше там повинні бути виражені промислові припливи та відпливи, проте наявність значного виробничого потенціалу дозволяє при правильній макроекономічній політиці набагато швидше виправити зазначене кризове становище, ніж у випадку, коли такого потенціалу немає, чи він надто малий.


1 Туган-Барановский М.И. Учение о предельной полезности хозяйственных благ как причина их ценности. «Юридический вестник», 1890, т. VI , кн.2, с.192-230.

2 Туган-Барановский М.И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь. Спб., 1894.

3 Туган-Барановский М.И. Влияние идей политической экономии на естествознание и философию. К., 1925. с. 36-37.

4 Туган-Барановский М.И. Статистические итоги промышленного развития России: Труды Имп. Вольного Экон. Об-ва, 1898, т. 1., кн.1, с. 1–2.

5 Туган-Барановский М.И. Промышленные кризисы…, с. 406.

6 Туган- Барановский М.И. Промышленные кризисы…, с. 503.

7 Див.: там же, с. 417.