Інновація - це історично безповоротна зміна способу виробництва речей.
Й. Шумпетер


М.І. Туган-Барановський

Й.А. Шумпетер

М.Д. Кондратьєв

Галерея видатних вчених

UA RU EN

Обращаем внимание на инновацию, созданную на данном сайте. Внизу главной страницы расположены графики,  которые в on line демонстрируют изменения цен на мировых рынках золота  и нефти, а также экономический календарь публикации в Интернете важных мировых экономических индексов 

 
Конференції та семінари

24.01.2006. Семінар “Проблеми системних міждисциплінарних досліджень”


Київського Будинку вчених НАН України
Науковий керівник академік НАН України М.З.Згуровский

Веб-адреса сайта семінару   http://renascince.org.ua/

Інформаційне повідомлення
 
Шановні колеги,
СЕМІНАР ВІДБУДЕТЬСЯ У ВІВТОРОК  24 СІЧНЯ
0 15.00 ГОДИНІ У ЗАЛІ ВЧЕНОЇ РАДИ  
Національного технічного університету України
 “Київський політехнічний інститут” (проспект Перемоги 37, корпус 1)

Тема семінару:
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ БЕЗПЕКИ
ЯК ВИРІШЕННЯ БАГАТОФАКТОРНОЇ ЗАДАЧІ АНАЛІЗУ РИЗИКУ
Доповідачі
В.В. Бєгун ст.н.співр.,  І.М. Науменко д.мед. н. проф.
Інститут державного управління у сфері цивільного захисту МНС

учений секретар семінару
С.А. Рижкова

 

В.В. Бєгун,  І..М. Науменко. Інститут державного управління у сфері цивільного захисту МНС

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ БЕЗПЕКИ
ЯК ВИРІШЕННЯ БАГАТОФАКТОРНОЇ ЗАДАЧІ АНАЛІЗУ РИЗИКУ
Сучасний стан безпеки в Україні незадовільний. Україна має на рік жертв пожеж  майже в 1000 разів більш ніж Китай,  втрати людського життя на виробництві в середньому в 10 разів більш, ніж у країнах Європи, втрати в побуті наближені до світового максимуму. Таке сполучення показників суспільної безпеки не випадкове, воно характеризує стан суспільства взагалі та стан наукового забезпечення зокрема.
Докорінне поліпшення стану соціально-екологічної безпеки може бути досягнуто лише шляхом застосування системних міждисциплінарних багатофакторних досліджень, визначення рівнів ризику та побудови адекватних захисних бар’єрів. Законодавчо-нормативними актами розроблення та впровадження науково-практичних методів і рекомендацій щодо переходу на систему аналізу та управління ризиками як основу регулювання безпеки населення і територій, забезпечення гарантованого рівня безпеки громадянина, суспільства покладено на  МНС, МОН, Мінекології та  НАН України.
Ефективність державного системного регулювання безпекою в ринкових умовах доведена позитивним досвідом країн Європи, де розпочате два десятиліття тому впровадження науково обґрунтованих превентивних заходів значно знизило кількість техногенних та зменшило втрати від надзвичайних ситуацій природного характеру.
Безпеку розуміємо як стан захищеності особи, суспільства і держави від ризику зазнати шкоди від внутрішніх та зовнішніх загроз, з іншого боку, безпека – це прийнятний рівень ризику. Ризик – це змінна, що характеризує безпеку чисельно і визначається як добуток імовірності небажаної (негативної) події на збиток, що вона може нанести.
На основі робіт авторів розпочаті роботи з розробки “Концепції управління ризиками” у системі Охороні Праці  та МНС  України. Управління ризиками розуміємо як діяльність, що пов'язана з ідентифікацією, аналізом ризиків і прийняттям рішень, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків настання вихідних подій (явищ) і/чи зменшення ймовірності їхньої реалізації до прийнятних значень. Усі етапи управління ризиками містять наукоємкі  технології та потребують спеціальної підготовки спеціалістів, яка, на жаль, відсутня в ВНЗ України.
Ідентифікацією та аналіз ризиків доцільно здійснювати на основі рішення багатофакторної задачі взаємовпливу факторів техногенної, природної, соціальної сфери та можливих помилок людини в процесі виробничої діяльності – людського чинника. Прийняття рішень – це також задача, яка має бути вирішена на основі дослідження всіх імовірних сполучень чинників, які можуть привести до виникнення небажаної події з врахуванням даних постійного моніторингу небезпечних процесів і явищ. Має бути кількісна оцінка ризиків, яка визначає значення ймовірності виникнення ризиків і впливу їхніх наслідків на діяльність, що допомагає приймати оптимальні рішення й уникати невизначеності (у змісті управління) при цьому.  Якщо є система, яку можна характеризувати деякими статистиками випадкових процесів і випадкових величин, та при цьому можна виділити впливи, які переводять систему з одного стану в інший, і ці впливи можна вибирати у відповідності з деяким алгоритмом, поліпшуючи на наступних кроках, то ми маємо управління з адаптацією. Тобто можливо організувати управління випадковими процесами, що змінюються в міру надходження інформації про процеси, що відбуваються, з метою поліпшення якісних характеристик системи. Управління має властивість адаптації в тому сенсі, що воно залежить від усієї доступної в поточний момент  інформації про процес.
Спеціальних комп’ютерно – орієнтованих  методів і алгоритмів визначення рівня безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, або безпеки виробництва в  Україні не існує. Ми пропонуємо розпочати таку роботу, з врахуванням світового досвіду, в першу чергу атомної енергетики, зорема комплексу ПП “IRRAS”.  IRRAS - інтегрований інструмент програмного забезпечення імовірнісного аналізу безпеки АЕС (ІАБ - PRA), що дає користувачу можливість створювати й аналізувати імітаційні структурно – логічні моделі: дерева відмов і дерева подій, застосовуючи персональний комп'ютер.
IRRAS розроблений під DOS  і дозволяє:
- будувати дерева подій і дерева відмов за допомогою графічного чи логічного редактора;
- зв’язувати дерева подій і дерева відмов в єдину розрахункову модель;
- оцінювати аварійні послідовності, робити кількісну оцінку мінімальних перерізів для аварійних послідовностей на підставі експлуатаційних даних;
- врахувати дії персоналу по відновленню функцій устаткування, чи систем, відмови з загальних причин;
- визначити домінуючі аварійні послідовності;
- групувати аварійні послідовності в залежності від кінцевого стану об’єкту;
- виконувати аналіз чутливості, значимості і невизначеності результатів;
Приклад розрахунку наведено в додатку.
Ідентифікація складних соціально-екологічних систем, систем “суспільство-людина-техніка-природа” потребує відповідного кадрового, науково-методичного та організаційного забезпечення. Формування фахівця ХХ1 століття вимагає глибоких знань методології аналізу складних систем “суспільство-техніка-середовище” як сучасного інструментарію управління безпекою. Світогляд, науковий кругозір майбутнього фахівця як базис безпеки, знання методологій управління ризиком формується в закладах вищої освіти.
Пропонуємо вивчене змісту наведених питань в ВНЗ в інтегральному  курсі, що об’єднує дисципліни: “Охорона праці”, “Екологія”, “Безпека життєдіяльності”. Веління часу - введення єдиного фундаментального курсу для всіх спеціальностей “Аналіз соціально-екологічних систем та побудова захисних бар’єрів”, або “Цивільна безпека”.  Майбутні фахівці мають проводити експертизу дипломних проектів, випускних робіт щодо визначення джерел небезпек, людського чинника із застосуванням системних міждисциплінарних багатофакторних досліджень, комп’ютерних технологій розрахунку рівнів ризику та побудови адекватних захисних бар’єрів.

Література.
1. «Статистика пожеж та їх наслідків в Україні за 2000-2003 роки»: Статистичний збірник.-К.: МНС, 2004.-92 с.
2. Основи охорони праці. Підручник. Ред. К.Н. Ткачука і М.О. Халімовского. Київ. Основа. 2003 р.
3. Жукова Л.А. Здійснення державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру., стор.4- 10,  Безпека життєдіяльності, №6, 2005 р.
4. ОНSAS 18001-99 “Система менеджменту охорони здоров’я та безпеки персоналу”.
5. В.В. Бєгун, І.О. Харченко, О.О. Денисова. Застосування ризик орієнтованого підходу в галузі пожежної безпеки.  Збірник наукових праць “Пожежна безпека”, вип. 23, червень, 2005 року.
6. Бєгун В.В. «Визначення ризику як міри небезпеки потенційно небезпечних об’єктів». Тези VI Всеукраїнської науково-практичної конференції рятувальників “Актуальні проблеми цивільного захисту”.-К.,2004.-124 с.
7. 3. Бєгун В.В., Науменко І.М. «Безпека життєдіяльності»: Навчальний посібник.-К.,2004.-328 с.
8. Бєгун В.В., Науменко І.М., Петренко В.Л. й ін. Змістові частини галузевих стандартів вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та бакалавра щодо освіти з питань цивільної оборони, охорони праці, екології та безпеки життєдіяльності. Затверджені МОН 10.03.2002 р. Інформаційний вісник. Вища освіта, №11, 2003, Київ.
9. Бегун В.В., Горбунов О.В., Каденко И.Н. и др. Вероятностный анализ безопасности атомных станций. Киев. 2000 г., 558 с, навчальний посібник.
10. В.В.Бєгун. Доповідь “О возможности распространения принципов ВАБ на другие чрезвычайные ситуации». Щорічна наукова міжнародна конференція "Безпека життя і діяльності людини – освіта, наука, практика" Київського міжнародного університету цивільної авіації, 17 – 18 березня 2003 року, НАН України, м. Київ.
11. В.В.Бєгун. Доповідь “Визначення ступеню ризику та управління ризиком. Зв’язок небезпек” Міжнародний семінар МНС України “Проведення наукових досліджень щодо зниження ризиків і мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій” Київ, 23.10. 2003 р.
12. Бєгун В.В., Науменко І.М. Підготовка сучасного професіонала з безпеки – наукоємка галузь високих технологій. Безпека життєдіяльності, 2003, № 6, 2-5.

______________________________________________


 

В.В.Бєгун, І.М.Науменко

Інститут державного управління у сфері цивільного захисту МНС України

 

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ БЕЗПЕКИ ЯК ВИРІШЕННЯ БАГАТОФАКТОРНОЇ ЗАДАЧІ АНАЛІЗУ РИЗИКУ.

 

                  Чинними законодавчо-нормативними актами передбачено обов’язкове  проведення заходів запобігання надзвичайним ситуаціям (НС) на основі оцінки рівнів ризику, виявлення та  прогнозування ризиків виникнення НС  на потенційно небезпечних об'єктах і територіях, перехід на систему аналізу та управління ризиками як основу регулювання безпеки населення і територій, забезпечення гарантованого рівня безпеки громадянина, суспільства. Виконавці МНС, МОН, НАНУ, Мінекології. Відповідно творчим колективом ІДУ ЦЗ було застосовано комп”ютерний розрахунковий код IRRAS для ідентифікації соціально-екологічних систем та планування адекватних заходів і засобів запобігання набажаним подіям. Отримані параметричні рівні ризиків забезпечують наукову підтримку прийняття коректних управлінських рішень.

              Для кадрового забезпечення переходу на систему аналізу та управління ризиками розроблено модуль „Забезпечення соціальної, природної та техногенної безпеки” галузевих стандартів вищої освіти. Сумісним наказ МОН і МНС затверджено положення про підвищення кваліфікації викладачів навчальної дисципліни “Безпека життєдіяльності”. Узгоджена МНС та затверджена МОН навчальна програма передбачає формування умінь та знань методів розрахунку ризиків. Розроблені та видані перші в країнах СНД із практичного застосування критеріїв ризику навчальні посібники „Вероятностный анализ безопасности атомных электростанций” та „Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки)”. З метою створення єдиного інтегрального курсу (дисципліни), розроблено і  передаються для обговорення і доопрацювання фахівцям НТУУ”КПІ” „Виробничі функції, типові задачі  діяльності та уміння, якими повинні володіти випускники вищого навчального  закладу з напряму соціально-екологічної безпеки (дисципліни “Безпека життєдіяльності”, “Охорона праці”, “Екологія”)” (додаток).  Виробничі функції можуть скласти основу стандарту. Попередньо згоду на впровадження проекту стандарту в навчальний процес дав факультет теплоенергетики.

              Рекомендації семінару.

1.      Схвалити діяльність творчого колективу МНС України щодо практичного застосування критеріїв ризику для розробки заходів запобігання НС.

2.      Провести роботи щодо впровадження в навчальний процес факультету теплоенергетики інтегрального курсу „Ідентифікація джерел небезпек та планування заходів запобігання”.

                                                                 

Додаток.

Виробничі функції, типові задачі  діяльності та уміння, якими повинні володіти випускники вищого навчального  закладу з напряму соціально-екологічної безпеки (дисципліни “Безпека життєдіяльності”, “Охорона праці”, “Екологія”)

Здатність

 Ідентифікація джерел небезпек соціально-екологічних систем та організація дій з метою попередження або зменшення рівня вірогідного пошкодження

 

В умовах виробничої або побутової діяльності:

1

- на основі знань характеристик шкідливих та небезпечних чинників, аналізу результатів власних спостережень за оточуючим середовищем, використовуючи ознаки  небезпек, визначати  цілі безпеки соціально-екологічних систем та номенклатуру її кількісних показників;

1.1

Концепція безпеки  соціально-екологічних систем . Індекс людського розвитку як індикатор сталого розвитку.

1.2

Шкідливі і небезпечні   чинники життєвого середовища. Цивільна безпека.

1.3

Якісні і кількісні характеристики небезпек. Основні цілі виконання імовірнісного аналізу безпеки. Ризик і проблеми сталого розвитку.

1.4

Обсяг і зміст імовірнісного аналізу безпеки. Поняття ризику.

1.5

Номенклатура кількісних показників цивільної безпеки. Математичне визначення ризику.

2

- на основі характеристик шкідливих і небезпечних чинників як випадкових процесів,  аналізу умов  дії чинника, на основі типових моделей функціонування системи, що досліджується, складати перелік та визначати логічні зв’язки подій та обставин;

2.1

Випадкові змінні та випадкові процеси.

2.2

Основні визначення імовірнісного аналізу безпеки.

2.3

Основні поняття і визначення математичної статистики.

2.4

Логічні зв’язки подій та обставин.

3

- на основі моніторингу  об’єкту діяльності, використовуючи характеристики шкідливих і небезпечних чинників, визначати небажану та початкові події, фактори та обставини, що сприяють розвитку подій, оцінювати зв’язок подій та резерв часу, можливе втручання та помилки людини;

3.1

Моніторинг об’єкту діяльності.

3.2

Небажана, початкові та базисні події.

3.3

Фактори та обставини, що сприяють розвитку події. Опис послідовності подій.

3.4

Оцінка інтервалу часу від початкової до небажаної події.

3.5

Можливі помилки людини як базисні події.

4

- на основі характеристик шкідливих і небезпечних чинників як випадкових процесів, визначеного переліку  подій та обставин, логічних взаємин між ними, використовуючи засоби імовірнісного моделювання, будувати модель реальних процесів дії шкідливих та небезпечних чинників;

4.1

Випадкові змінні та випадкові процеси.

4.2

Типи розподілів ймовірностей випадкових процесів.

4.3

Логічна послідовність подій (“логічне дерево відмов”). Алгоритм побудови.

4.4

Опис послідовності подій появи і розвитку небезпеки.

4.5

Статистична обробка даних та їх підготовка для застосування в моделях.

5

- на основі моделі реальних процесів дії шкідливих та небезпечних чинників, використовуючи засоби відображення логічної послідовності подій, із застосуванням будь-якого комп’ютерного коду будувати дерева відмов, визначати імовірності небажаних подій, мінімальні перерізи та важливість базисних подій;

5.1

Побудова дерева відмов із застосуванням комп’ютерного коду. 

5.2

Алгоритм отримання мінімальних перерізів.

5.3

Обмеження числа мінімальних перерізів, що досліджуються.

5.4

Відображення результатів дослідження мінімальних перерізів системи.

5.5

Важливість базисних подій.

6

- на основі моделі реальних процесів дії шкідливих та небезпечних чинників, використовуючи знання засобів відображення логічної послідовності подій, побудови дерев відмов встановлювати вихідні події;

6.1

Аналіз статистичних даних аварій.

6.2

Групування вихідних подій.

6.3

Методи ідентифікації вихідних подій.

6.4

Оцінка частот вихідних подій.

6.5

Методологічні основи визначення небезпечних об’єктів та процесів.

7

- на основі моделі реальних процесів дії шкідливих та небезпечних чинників, способів захисту, використовуючи засоби відображення логічної послідовності подій, застосовувати модульний принцип побудови та аналізу дерев подій;

7.1

Дерева подій. Модульний принцип побудови дерев подій.

7.2

Меню і опції комп’ютерного коду аналізу аварійних послідовностей дерев подій.

7.3

Дослідження перерізів дерев подій.

7.4

Звітна інформація.

8

- на основі моделі реальних процесів дії шкідливих та небезпечних чинників, використовуючи засоби відображення логічної послідовності подій, побудови логічних дерев, проводити аналіз причин порушень;

8.1

Опис послідовності подій в ході порушення. Виділення аномальних подій.

8.2

Причини аномальних подій і заходи по їх усуненню.

8.3

Оцінка порушення з позицій безпеки.

8.4

Методики аналізу причин порушень.

8.5

Логічна послідовність подій (“логічне дерево відмов”).

9

- на основі моделі реальних процесів дії шкідливих та небезпечних чинників, використовуючи розрахунки ймовірностей можливих аварій, застосовувати ризик-орієнтований підхід у забезпеченні безпеки;

9.1

Класифікація ризиків. Загальна характеристика ризиків.

9.2

 Індивідуальний і колективний ризик.

9.3

Потенційний соціально-екологічний (соціальний, екологічний, виробничий) ризик. Цивільна безпека.

9.4

Принцип АЛЛАРА.

9.5

Декларація безпеки.

10

- за результатами прогнозу можливості виникнення небезпек, шкідливих та небезпечних чинників, або на основі інформації про наявність і вид небезпечної ситуації, з використанням концептуальної моделі людського чинника визначати  роль людини у виникненні небезпек;

10.1

Поняття про людський чинник та його роль у виникненні небезпек.

10.2

Концептуальна модель людського чинника.

10.3

Методики аналізу і обліку людського чинника. Розрахунок імовірності помилок персоналу

10.4

Моделювання дії людини щодо попередження чи пом’якшення наслідків небажаної події.

10.5

Підготовка в галузі людського чинника.

11

- за результатами прогнозу можливості виникнення небезпек, шкідливих та небезпечних чинників, або на основі інформації про наявність і вид небезпечної ситуації, резерву часу, а також типових рекомендацій щодо адекватних дій визначати план  дій з метою попередження або зменшення рівня вірогідного пошкодження;

11.1

Аналіз видів, наслідків і критичності відмов.

11.2

Управління ризиками.

11.3

Захисні бар’єри.

11.4

Культура безпеки.

11.5

План дій, ПЛАС, декларація безпеки.

12

- на основі моделі реальних процесів дії шкідливих та небезпечних чинників та результатів розрахунків, здійснювати управління ризиками;

12.1

Управління ризиками.

12.2

Ліцензування і страхування.

12.3

Якість як категорія безпеки.

12.4

Управління ризиками в умовах ринкової економіки.

12.5

Загальні обов’язки по забезпеченню безпеки.

13

- використовуючи інформацію про допустимий рівень соціально-екологічного ризику та рекомендації щодо адекватних дій у разі виникнення ознак небезпечної ситуації, зменшувати ризик до допустимих значень;

13.1

Управління та державний нагляд за цивільною безпекою.

13.2

Якісний і кількісний аналіз рівня ризиків.

13.3

Бар’єри для попередження і захисту.

13.4

Класифікація та характеристика типових видів небезпечних ситуацій.

13.5

Поняття про причинно-наслідкові зв’язки виникнення випадків та інцидентів з урахуванням кореневих та безпосередніх причин.

14

- на основі моделі реальних процесів дії шкідливих та небезпечних чинників, використовуючи засоби відображення логічної послідовності подій, застосовуючи ризик-орієнтований підхід до ідентифікації джерел небезпек, проводити розслідування та облік аварій;

14.1

Логічна побудова дерева подій.

14.2

Порядок розслідування та обліку випадків та інцидентів.

14.3

Механізм розслідування та ведення обліку аварій.

14.4

Розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.

 

В умовах виробничої діяльності : (охорона праці)

15

- використовуючи рекомендації щодо розробки системи управління охороною праці (СУОП) підприємства, з урахуванням вимог чинних нормативно-правових актів реалізовувати заходи  управління охороною праці;

15.1

СУОП як система менеджменту підприємства з управління ризиками в галузі охорони здоров’я та безпеки праці, що пов’язані з діяльністю підприємства..

15.2

Порядок опрацювання СУОП.

15.3

Види та показники параметрів ризиків виробництва.

15.4

Підготовка документів для оцінки ступеню професійного ризику виробництва

16

- на основі проведеної з використанням стандартних розрахункових кодів оцінки видів та параметрів ризиків технологічних процесів визначати  адекватні запобіжні заходи;

16.1

Ризик виробничого ушкодження.

16.2

Інженерно–технічні засоби захисту, модернізація машин, механізмів, обладнання з урахуванням  їх безпеки.

16.3

Впровадження новітніх безпечних для життя і здоров’я людини технологій

16.4

Механізація технологічних процесів.

16.5

Персональна відповідальність керівника та працівника за виконання покладених на них обов’язків з охорони праці.

17

- на основі визначених на підприємстві політики, цілей та завдань з охорони праці опрацьовувати заходи поліпшення стану умов та безпеки праці;

17.1

Технологічне та виробниче обладнання, засоби колективного захисту працюючих. Технічні засоби контролю виробничого середовища, автоматизовані інформаційні системи охорони праці.

17.2

Спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту.

17.3

Цільове навчання працівників з охорони праці.

17.4

Система автоматичного контролю і сигналізації про наявність небезпечних або шкідливих  факторів, установки пожежегасіння та пожежної сигналізації.

17.5

Моніторинг шкідливих та небезпечних виробничих факторів

18

- на основі визначеного рівня ризику виробництва розробляти порядок планування профілактичних заходів та контролю їх виконання;

18.1

Планування профілактичних заходів з охорони праці.

18.2

Організаційно–методична робота щодо профілактичних заходів.

18.3

Порядок навчання та інформування працівників з питань охорони праці.

18.4

Система контролю.

19

- на основі положень нормативно-правових актів та індикаторів сталого розвитку розробляти і оформляти вимоги до відповідних органів виконавчої влади та об’єктів господарювання щодо забезпечення допустимого рівня ризику та створення безпечних умов життєдіяльності;

19.1

Державне управління та нагляд за охороною праці.

19.2

Поняття про індикатори сталого розвитку. Індекс людського розвитку.

19.3

Безпека - базовий чинник сталого людського розвитку.

19.4

Положення про розслідування та облік випадків та інцидентів виробничого характеру.

19.5

Культура безпеки. Декларація про безпеку.

 

Екологія

 

В умовах виробничої чи побутової діяльності за результатом аналізу попередніх взаємовідносин об'єкту господарювання з навколишнім середовищем, динаміки змін довкілля:

20

 - за встановленими екологічними критеріями безпеки із застосуванням відповідних методичних засобів оцінювати можливості природи задовольнити соціально-економічні потреби об'єкту господарювання;

20.1

Система “суспільство-природне середовище”. Рівні антропогенно-екологічних криз.

20.2

Форми і особливості антропогенного впливу на довкілля.

20.3

Екологічний стан регіонів України.

20.4

Соціально-екологічні критерії безпеки

20.5

Принципи природокористування в умовах погіршення соціально-екологічних показників безпеки.

21

-   із застосуванням довідників, нормативної літератури, схем, виходячи з умов власної професійної діяльності  оцінювати силу дії екологічного чинника;

21.1

Типи життєвого простору. Зовнішнє і внутрішнє середовище.

21.2

Групи екологічних чинників.

21.3

Принципи нормування екологічних чинників.

21.4

Екологічний ризик.

21.5

Збитки від забруднення навколишнього середовища.

22

- із застосуванням довідників, нормативно-правових актів, схем, виходячи з умов власної професійної діяльності встановлювати гранично допустиме навантаження на екосистеми;

22.1

Вчення про біосферу та ноосферу. Жива речовина.

22.2

Формалізація уявлень про кругообіг речовин.

22.3

 Зона впливу промислового підприємства

22.4

Роль біоти в забезпеченні рівноваги екосистем та ліквідації наслідків екологічних надзвичайних ситуацій.

22.5

Методика розрахунку гранично допустимого навантаження на екосистеми.

23

- за санітарно - гігієнічними показниками  технологічного процесу, його призначення тощо, на підставі результатів аналізу екологічної ситуації визначати рівень  ризику оточуючому середовищу;

23.1

Екологічні ризики.

23.2

Ризик ушкодження населення при аваріях на об’єктах підвищеної небезпеки.

23.3

План локалізації та  ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС).

23.4

 Декларація безпеки об’єкту підвищеної небезпеки.

23.5

Обмеження щодо застосування методів РОП стосовно оточуючого природного середовища.

24

- на основі проведеної з використанням стандартних розрахункових кодів оцінки видів та параметрів ризиків технологічних процесів визначати  адекватні запобіжні заходи щодо екологічної безпеки;

24.1

Інженерно–технічні засоби захисту, модернізація машин, механізмів, обладнання з урахуванням  їх екологічних характеристик.

24.2

Впровадження новітніх безпечних для довкілля технологій.

24.3

Механізації технологічних процесів.

24.4

Безперервна система навчання та інформаційного забезпечення  про стан екологічної безпеки

24.5

Економічні механізми управління екологічним ризиком в ринкових умовах.

25

- на основі визначеного із використанням розрахункових кодів рівня ризику розробляти порядок планування захисних бар’єрів, контролю їх ефективності та виконання;

25.1

Стратегічна оцінка ризику і політична оцінка.

25.2

Планування робіт на основі показників рівнів ризику.

25.3

Прийняття критеріїв ризику збитку оточуючому середовищу.

25.4

Економічні механізми управління екологічним ризиком в ринкових умовах.

26

- за умов обґрунтування вибору сировинних матеріалів , джерел енергії і емісійних характеристик, виходячи з умов власної професійної діяльності давати еколого-економічну оцінку технічній розробці, технологічному процесу;

26.1

Природні ресурси. Закон обмеження природних ресурсів. Закон зниження енергетичної ефективності природокористування. Закон падіння природно-ресурсного потенціалу.

26.2

Динаміка попиту на сировинні матеріали. Чинники стабілізації попиту на сировину.

26.3

Проблеми утилізації відходів .  Ризики в галузі управління відходами виробництва.

26.4

Енергетично-паливний цикл.

26.5

Алгоритм еколого-економічної оцінки технічної розробки та технологічного процесу.

27

- на основі аналізу результатів спостережень за навколишнім середовищем, використовуючи адекватні методи давати оцінку  та соціально - екологічних наслідків випадків та інцидентів.

27.1

Методи кількісної оцінки екологічних та соціальних наслідків випадків та інцидентів.

27.2

Аналіз видів, наслідків та критичності відмов елементів системи.

27.3

Прямі та непрямі оцінки шкоди для людей та довкілля..

27.4

Оцінка екологічних та соціальних ризиків виникнення несприятливого впливу.

27.5

Паспорт безпеки речовин, матеріалів.

 

В умовах діяльності об’єкту господарювання (ЦЗ):

28

- за результатами аналізу інформації щодо  техногенно-екологічної ситуації, на підставі відомостей щодо структури об’єкту діяльності, його призначення, функцій тощо, використовуючи рекомендації щодо розробки системи управління цивільною безпекою підприємства здійснювати систему управління цивільним захистом;

28.1

Соціально-екологічні ризики як інструмент управління ЦЗ.

28.2

Соціально-екологічні ризики як регулятор щодо прийняття рішень у діяльності галузей виробництва.

28.3

Соціально-екологічні ризики як засіб підтримання зв’язку між органами охорони природи та галузями виробництва.

28.4

Соціально-екологічні ризики як критерій встановлення мети і “доказу безпеки”.

29

- використовуючи рекомендації щодо розробки системи управління ЦЗ підприємства, з урахуванням вимог чинних вітчизняних та міжнародних нормативних актів здійснювати систему управління ЦЗ;

29.1

Концепція інтегрованого  захисту оточуючого антропогенно-природного середовища.

29.2

Принципи об’єктивної, прозорої, заощадливої системи інтегрованого інспектування.

29.3

Взаємовідносини між промисловістю та регулюючими органами системи ЦЗ .

29.4

РОП як наукова планування заходів ЦЗ, розробки захисних бар’єрів.

30

- керуючись проведеною з використанням стандартних розрахункових кодів оцінкою видів та значень ризиків визначати на підприємстві політики, цілей та завдань із ЦЗ;

30.1

Інженерно–технічні засоби захисту, модернізація машин, механізмів, обладнання з урахуванням  їх безпеки.

30.2

Впровадження новітніх безпечних технологій.

30.3

Безперервна система навчання та інформаційного забезпечення працюючих про стан техногенно-екологічної безпеки

30.4

Персональна відповідальність кожного керівника та працівника за виконання покладених на них обов’язків з техногенно-екологічної безпеки та необхідного контролю з боку роботодавця.

31

- на основі визначеного із використанням розрахункових кодів рівня ризику розробляти порядок планування захисних бар’єрів, контролю їх ефективності та виконання;

31.1

Стратегічна оцінка ризику виникнення НС техногенно-екологічного характеру, політична оцінка.

31.2

Планування робіт на основі визначеного рівня ризику виникнення НС.

31.3

Визначення розміру техногенно-екологічного збитку.

 

 

 

 

 

Опубліковано на сайті: 2006-01-18

2005-01-29:
02 лютого 2005 р., 10-00, УГІ, Наукові читання "Життя і творчість М.І.Туган-Барановського"

Другий тур.  Читання присвячені 140-річчю від дня народження М.І.Туган-Барановського

(Перший тур Читань відбувся в рамках днів науки в Києво-Могилянській академії 27 січня 2005 року)