Інновація - це історично безповоротна зміна способу виробництва речей.
Й. Шумпетер


М.І. Туган-Барановський

Й.А. Шумпетер

М.Д. Кондратьєв

Галерея видатних вчених

UA RU EN

Обращаем внимание на инновацию, созданную на данном сайте. Внизу главной страницы расположены графики,  которые в on line демонстрируют изменения цен на мировых рынках золота  и нефти, а также экономический календарь публикации в Интернете важных мировых экономических индексов 

 
Публікації

Андрийчук А.А.

«Загробні нотатки» М. Х. Бунге

«Загробні нотатки» - одне з унікальних джерел з історії внутрішньої політики в пореформеній Росії XIX ст. За тематичним розмаїттям, глобальним охопленням базових проблем державного життя та економічного розвитку України ця неофіційна записка перевершує усі інші нечисленні програмні документи уряду.

 «Загробні нотатки» є політичним заповітом М.Х. Бунге (1823-1895) – вченого-економіста зі світовим ім’ям, видатного державного діяча останньої чверті XIX ст. Він був родом з дворянської сім’ї німецького походження. Після закінчення в 1845 р. юридичного факультету Київського університету Св. Володимира М.Х. Бунге читав курс законодавства в Ліцеї кн. Безбородька в Ніжині, потім багато років викладав у Київському університеті політичну економію і статистику, де отримав звання професора. М.Х. Бунге тричі (у 1859-1862, 1871-1875 і 1878-1880 рр.) обіймав посаду ректора Київського університету. Численні праці з різних питань економіки створили йому високий авторитет у науковому світі. У 1859 р. його було обрано членом-кореспондентом, а в 1890 р. – дійсним членом Петербурзької Академії наук.

Талановитий педагог, М.Х. Бунге виховав плеяду учнів, які згодом стали відомими економістами. Важливою подією його життя було запрошення стати наставником у цесаревича Миколи Олександровича (який передчасно помер у 1865 р.). У 1863-1864 рр. Бунге прочитав йому повний курс фінансового права. Його слухачем був і другий син імператора, великий князь Олександр Олександрович (майбутній імператор Олександр III). Скромний, ерудований професор з Києва сподобався царській сім’ї. Прихильне ставлення з боку Олександра II і його близьких відіграло позитивну роль у кар’єрі М.Х. Бунге.

Бувши діяльною людиною, М.Х. Бунге не залишався в стінах професорського кабінету й університетських аудиторіях. За світобаченням він був переконаним лібералом і відчував глибоку неприязнь до режиму Миколи I, основаному на всевладді бюрократії. Він не сумнівався в тому, що розвиток Росії буде йти за взірцем передових європейських країн. Сформувавшись як учений під впливом ідей західної політекономії, М.Х. Бунге виступав за розкріпачення сил народу, пробудження духу приватного підприємства та конкуренції, в яких він вбачав основний рушій суспільного прогресу. При цьому вірив у реформаторські потенції самодержавства як форми влади, що найбільше відповідає історико-географічним умовам країни і особливостям російського національного характеру. Він був прибічником місцевого самоуправління, однак, вважав парламентську систему передчасною для Росії. Він вважав, що на певному етапі перетворень абсолютна монархія цілком здатна вирішувати назрілі економічні і політичні завдання. На його думку, тільки курс на здійснення самодержавством ліберальних реформ міг вивести Росію на шлях процвітання без соціального вибуху, який у 1848 р. потряс держави Заходу.

М.Х. Бунге брав активну участь у громадському русі після поразки імперії в Кримській війні (1853-1856). Він вніс вагомий внесок у підготовку великих реформ 1860-х років – був членом-експертом Редакційних комісій (1859-1860), заснованих для розробки законопроекту про відміну кріпосного права, входив до складу комісії із створення ліберального університетського статуту 1863 р. Бунге був практично знайомий з реаліями економічного життя, за сумісництвом керував київською конторою Державного банку (1862-1880), заснував у місті кілька приватних кредитних установ. Він уславився і як публіцист, що звертався до злободенних проблем сучасності.

У наукових та публіцистичних працях 1860-1870-х років М.Х. Бунге висунув соціально-економічну програму, метою якої було подальше розгортання ліберальних реформ. Програма передбачала перетворення оподаткування, кредиту, грошового обігу, перегляд торгово-промислового законодавства і системи акціонерного засновництва, реорганізацію залізничної справи тощо. Особливе значення М.Х. Бунге надавав соціальним заходам. Заповітною ідеєю М.Х. Бунге було перетворення вчорашнього кріпака у повноцінного власника своєї землі. Він також закликав терміново розпочати розробку фабрично-заводського законодавства, що врегулювало б відносини працівників, залучило б трудящих до участі в прибутках підприємств. Погляди М.Х. Бунге стали відомими в суспільстві та урядових колах.

У 1860 р., під час політичної кризи, М.Х. Бунге було призначено товаришем міністра фінансів. Він увійшов до угрупування ліберальних бюрократів. Вбивство Олександра II поховало оптимісничні надії. Проте після відставки впливових ліберальних союзників, М.Х. Бунге в травні 1881 р. обійняв посаду міністра фінансів. Олександр III з повагою і симпатією ставився до колишнього наставника і цінував його знання.

Міністерська діяльність Бунге відбувалася в умовах консервативної реакції, яка настала після воцаріння Олександра III. Однак він зробив усе можливе, щоб реалізувати свою програму. З його іменем пов’язані податкові реформи, що імплементували принципи прибуткового оподаткування в архаїчну податкову систему, заснування Селянського банку для допомоги у придбанні приватновласницьких земель, початок перебудови залізничного господарства, прийняття перших фабричних законів, розробка проекту переходу до золотої валюти в грошовому обігу та інші заходи.

Проти ліберальної політики фінансового відомства різко повстала «права» преса. Її підтримали обер-прокурор Синоду К.П. Побєдоносцев і міністр внутрішніх справ Д.О. Толстой. М.Х. Бунге звинуватили в доктринерстві, зневажанні істинних інтересів народного господарства і навіть у прагненні до конституції. У кінці 1886 р. міністр фінансів був змушений подати у відставку, так і не виконавши більшу частину програми. Проте імператор не позбавив М.Х. Бунге своєї опіки. Ще до відставки Олександр III доручив йому прочитати курс лекцій з економічних дисциплін цесаревичу Миколі Олександровичу. Заняття тривали кілька років. М.Х. Бунге всіляко намагався прищепити спадкоємцю престола ліберальні ідеали, роз’яснити велике значення для Росії реформ 1860-х років. Лекції Бунге справили на цесаревича сильне враження. Між наставником і учнем встановилися теплі, довірчі стосунки.

На початку 1887 р. імператор призначав М.Х. Бунге головою Комітету міністрів. Завдяки прихильності Олександра III він і надалі мав політичний вплив на вирішення найважливіших державних питань. За свідченням керуючого справами Комітету міністрів О.М. Куломзіна, в цей час у Бунге «народилася думка ще раз спробувати скерувати нашу внутрішню політику на правильний шлях». Він задумав скласти для самодержця програмну записку з детальним вкладом своїх поглядів. Перший варіант цього документа було завершено приблизно до серпня 1891 р., другий – до кінця 1891 - початку 1892 рр. Проте ні з першим, ні з другим варіантом імператор Олександр III не був ознайомлений. На задум Бунге, Записка мала надійти імператорові після смерті автора. Вона не випадково дістала назву «Загробні нотатки». У червні - вересні 1892 р. М.Х. Бунге підготував третій варіант. Але записка так і не дійшла до адресата, у жовтні 1894 р. Олександр III помер.

На престол зійшов Микола II і М.Х. Бунге став однією з найдовіреніших осіб молодого імператора. Його вплив при дворі зріс. Микола II постійно обговорював з ним поточні політичні питання. Бунге сподівався, що з воцарінням нового монарха відбудеться зміна політичного курсу. Він гостро виступав проти тих заходів, які, на його думку, йшли в розріз з інтересами країни. Але доля не відпустила реформаторові часу. Передчуваючи наближення смерті, М.Х. Бунге наприкінці 1894 - на початку 1895 рр. заново відредагував Записку і переадресував її Миколі II під назвою «Завдання царювання. 1881-1894». У червні 1895 р. він раптово помер у Царському Селі.

За розбирання паперів М.Х. Бунге узявся його небіж – професор хімії Київського університету М.О. Бунге. Він і виявив «Загробні нотатки». Всі матеріали, що стосувалися цієї Записки (включно з першим варіантом), були передані до архіву Комітету міністрів. Основні варіанти (другий і третій) уважно прочитав Микола II. Спеціально для нього з другого варіанту була знята копія (нині зберігається в архівному фонді Олександра III). Місце знаходження оригіналу досі невідоме. Остаточним став вважатися третій варіант, розмножений друкарським способом із накладом близько 50 примірників і названий «1881-1884. Записка, знайдена в паперах М.О. Бунге». Микола II розпорядився роздати Записку великим князям, міністрам і членам Державної ради.

Пропозиції М.Х. Бунге щодо застосування гнучких, ліберальних методів у галузі національної політики, раціональної організації державного апарату, надання широких повноважень органам місцевого самоуправління, переходу до нової системи народної освіти, про відмову від штучної підтримки сільської общини і запровадження на селі приватного селянського землеробства, пом’якшення гостроти соціального конфлікту між робітниками та підприємцями, подальшій розробці податкових перетворень були оцінені «верхами» як надміру радикальні. Програма, що відображала погляди ліберальних бюрократів і була спрямована на реформування російської монархії, виявилася у той час неприйнятною для переважної більшості вищих чиновників. По одержанні від О.М. Кулозміна примірника «Загробних нотаток», новий голова Комітету міністрів І.М. Дурново «здійняв галас» та заявив, що він (Куломзін) і Бунге «збурять» Росію.

Однак із плином часу інтерес до заповіту колишнього міністра зростав. С.Ю. Вітте сприйняв багато ідей Бунге, а з ряду напрямків продовжив його політику. Він неодноразово посилався на «загробні нотатки» у всепідданіших доповідях і записках. У 1900 р. за вказівкою Миколи II із «Загробними нотатками» були ознайомлені міністр внутрішніх справ Д.С. Сип’ягін, міністр землеробства і державного майна О.С. Єрмолов, військовій міністр О.М. Куропаткін, державний секретар В.К. Плеведа та деякі інші сановники.

Інформація про «загробні нотатки» поступово поширювалась. У 1902 р. вийшов у світ чотиритомний «Історичний огляд діяльності Комітету міністрів». О.М. Куломзін, який редагував це видання, включив до четвертого тому ряд положень «Загробних нотаток», що стосувалися національної політики, стану державної адміністрації і переселенської справи. Наприкінці 1904 р. Куломзін надіслав примірник «Загробних нотаток» міністру внутрішніх справ П.Д. Святополку-Мирському. Деякі положення «Записки Бунге» знайшли відгук у височайшому указі 12 грудня 1904р., в якому проголошувались обіцянки уряду переглянути селянське законодавство, розширити права земських та міських установ, ввести державне страхування для робітників, пом’якшити цензуру, дотримуватись принципів релігійної терпимості тощо. Тривалий час «Загробні нотатки» циркулювали тільки в бюрократичну середовищі. За спогадами журналіста С.Ф. Лібровича, «про цю Записку говорили в суспільстві, але ніхто не знав її змісту». Лише через півтора десятиліття друкований примірник невідомими шляхами потрапив до рук видавця «Історичного Вісника» Б.Б. Глинського. Документ зацікавив його, і він вирішив ознайомити з ним читачів. У 1912 р. в журналі з’явилася стаття про «Загробні нотатки», у якій Глинський навів розлогі цитати з Записок у супроводі власних зауважень.

Після революції 1917 р. інтерес до «Загробних нотаток» згас. Про них просто забули Лише в кінці 1950-х років І.Ф. Гіндін виявив в архівному фонді Олександра ІІІ другий варіант записки. Невдовзі Л.Є. Шепелєв знайшов друкований примірник, а згодом і решту матеріалів, пов’язаних з виникненням «Загробних нотаток». Обидва основні варіанти були використані в роботах П.О. Зайончковського, П.Є. Шепелєва, Н.І. Ананьїч, Б.В. Ананьїч, та найчастіше історики зверталися до третього, найдоступнішого варіанту.

Один з друкованих примірників був виявлений у 1950-і рр. у колекції С.Ю. Вітте в Російському архіві Колумбійського університету США. У 1981 р. Записка була опублікована американським ученим Дж.Е Сноу англійською мовою із вступом та коментарями.

Автор цих рядків переконаний, що “Загробні нотатки” Миколи Бунге – видатну пам’ятку соціально-економічної думки XIX століття –настав час опублікувати і в Україні.

Опубліковано на сайті: 2014-03-28

Коментарі до цієї статті:

Додати новий коментар!

* – Поля обов'язкові для заповнення!

Ваше ім’я *:
Ваша e-mail адреса:
Ваше повідомлення *:
Введіть число *: