Інновація - це історично безповоротна зміна способу виробництва речей.
Й. Шумпетер


М.І. Туган-Барановський

Й.А. Шумпетер

М.Д. Кондратьєв

Галерея видатних вчених

UA RU EN

Обращаем внимание на инновацию, созданную на данном сайте. Внизу главной страницы расположены графики,  которые в on line демонстрируют изменения цен на мировых рынках золота  и нефти, а также экономический календарь публикации в Интернете важных мировых экономических индексов 

 
Публікації

Макаренко І.П.

БІЗНЕС-КЛІМАТ

дикальним. Тепер, навіть коли рік ще не закінчився, такий прогноз вже не викликає ніяких сумнівів. Пропонуємо вашій увазі інші коментарі, що прозвучали у цьому прогнозі.

1. Назвіть найвизначніші події, явища, тенденції минулого року, які істотно вплинули на діяльність підприємств середнього та великого бізнесу.
2. Ваш прогноз — яких змін і подій Ви очікуєте у Новому 2004 році.

1. Якщо виходити з власного вибору, то, можливо, для оцінки сприятливості бізнес-клімату важливими є чотири складові — події, що відбувалися в: 1) монетарній та 2)фіскальній (бюджетно-фінансовій) сферах державної економічної політики; 3) інституціоналізм — установлені правила поведінки, що диктуються нормативно-правовим полем, а також культурними особливостями, що склалися в країні; 4) потенціал та потужність інноваційних процесів в економіці.

Не можна сказати, що всі чотири складові в Україні близькі до ідеалу. Три з них — фіскальна, інституціональна та інноваційна — набули відносно сталих тенденцій (хоча й «напівкризово-напівдинамічного» характеру). Але зміни в монетарній сфері заслуговують на увагу. У 2003 р. тут відбулися значні події: по-перше, — це значне зростання грошової пропозиції; по-друге, — дефляційні процеси в економіці. Збільшення грошової маси (М3) на 35% протягом одного року (і рік ще не завершено!) тобто з 64,9 до 88 млрд. грн. при темпах економічного зростання в 7% — це значна позитивна зміна загально економічних умов для бізнесу. В нашій занадто заполітизованій країні на це майже не звернули увагу, але за своєю силою цей фактор перевищив багато політичних подій.

В умовах економічного зростання він сприяв збільшенню внутрішнього споживання, але, не менш важливо, він компенсував небезпечне зростання курсу національної валюти, тим самим у дуже важливий момент підтримав національних експортерів. Про це свідчать надзвичайно високі темпи зростання зовнішньоекономічних операцій. Це був вдалий маневр, хоча великої мужності від НБУ він не вимагав. Ситуація зі збільшення грошової маси назріла ще у 90-х рр., а коефіцієнт монетизації економіки України, який показує рівень напо внення економічного простору грошима, все ще й досі складає близько 30%, що значно менше від «норми». В економічно благополучних країнах він складає, як правило, більше 70%. Тому, незважаючи на деяке полегшення бізнесового клімату, загальна ситуація, що диктується цим чинником, продовжує залишатися напруженою.

В листопаді центральний банк, побоюючись традиційного зростання темпів інфляції в кінці року, почав поступове зниження темпів нарощування грошової маси. Це було помилкою. Реакція фінансових ринків не забарилася. Зростання процентних ставок за кредитами та депозитами у національній валюті знову сягнули позначки 20% — нестача заощаджень населення робить фінансовий ринок надзвичайно чутливим до коливань темпів зростання грошової пропозиції. Якщо ця тенденція продовжиться до кінця року, для фірм помітно погіршиться інвестиційний клімат.

Другою подією у монетарному секторі стали дефляційні процеси в економіці, які не є чистою тенденцією 2003 року, бо почалися ще раніше. Але саме те, що вони продовжилися майже до середини 2003 року, сигналізує про те, що в національній економіці завершився дуже важливий етап розвитку. За цей час економіка:

• залікувала в цілому «рани» від розриву зв’язків із колишнім «єдиним народногосподарським комплексом», а також розриву зв’язків, зумовлених кризовими процесами;

• скоротила до мінімуму трансакційні витрати, витіснивши зайвих посередників; в економіці почалися інтеграційні процеси, а це означає, що варто очікувати укрупнення фірм, а разом із ним і зміну обсягів та якості продукції та наданих послуг.

Такого роду дефляційні процеси завжди відбувалися в країнах з ринковими економіками після тривалих криз або у післявоєнні періоди. І завжди після дефляційних процесів економіка «вибухала» збільшенням темпів економічного зростання, немов випрямлялася потужна пружина.

Першими в фазу підйому в подібних випадках входили харчова та легка промисловості. Разом із ними по крутій траєкторії входили різні галузі. Загальної закономірності немає, але частіше це сировинні (в тому числі й енергоносії) галузі. Дуже часто фазі загального підйому передує фаза підвищення інвестицій в торговельній сфері.

2. Не зважаючи на те, що економіка поволі вступає у фазу потужного економічного зростання, наступний рік не може бути однозначним, бо спливає час короткотермінового економічного циклу (циклу Кетчина), який починається з перших кроків економічного підйому (для України це 2000 рік) і продовжується в середньому біля чотирьох-п’яти років. Неоднозначність року випливає з накладання двох процесів — процесу потужного після дефляційного підйому та кризової фази короткотермінового циклу. Закінчується короткотерміновий цикл, як правило, економічною кризою. «Сигнал» про закінчення циклу і початок кризи «надходить» із сільськогосподарського сектора. Кожен раз це різні причини, може бути навіть людський фактор, але він завжди йде саме з цього сектора. Цей сигнал уже надійшов. Поки що умови для урожайності в наступні 2-3 роки не зовсім утішні. Якщо ж усе-таки врожай повториться, як у минулому 2002 році, то це буде дуже великою вдачею, але загальна тенденція все ж на її зниження. Аналогічна тенденція і до зростання напруження в енергетичному секторі. Тому ланцюгова реакція кризових процесів може проходити енергетичним сектором та фінансовим, хоча загалом кризова фаза короткого циклу пов’язана з напруженням у фінансовому секторі. Ось чому дуже небезпечно в цей час провокувати напруження у фінансовій та грошовій сферах.

Особливо це стосується теперішнього коливання темпів грошової пропозиції.

Найбільш типовою помилкою бізнесу в цьому періоді є спроба частково компенсувати збитки за рахунок зменшення ціни праці. Суть помилки полягає в тому, що такі дії запускають економічні механізми прискореного згортання доходів бізнесу, бо зменшення доходів населення викликає зменшення споживання. Зовнішньоекономічна експансія з метою компенсування дефіциту внутрішнього споживання за умов низького інноваційного чинника економіки — дуже складна справа і має певні обмеження. Крім того, зменшення ціни праці в подальших періодах усе більше викликатиме напруження в соціальній сфері, ніж це було раніше, по мірі «відриву» все більшої частини населення від села.

За умов оптимістичного розгортання сценарію обох процесів, у 2004 році можна очікувати подальшого нарощування експортного потенціалу (особливо легкої промисловості), зміни тенденцій експортно-орієнтованих сировинних галузей, особливо металургійної. У разі збільшення внутрішнього проміжного споживання ці сировинні галузі все більшою мірою будуть забезпечувати власною продукцією вітчизняне машинобудування. Якщо не схибити антикризовою політикою, є всі підстави для проходження кризової фази на високому рівні кон’юнктури. Для теперішнього стану економіки може бути реальним, що темпи економічного зростання перевищать 10-відсотковий рубіж.

Кризові процеси можуть загострити конкурентну боротьбу, що сприятиме процесам злиття та поглинання, особливо у сфері фінансів та високотехнологічного бізнесу, а також формуванню вертикально інтегрованих структур. За умов збереження тенденцій збільшення доходів населення будуть зберігатися й тенденції динамічності на автомобільному ринку та ринку нерухомості. Тому вкрай актуальним є освоєння сучасного вітчизняного автомобілебудування.

Головними чинниками гальмування позитивної економічної динаміки будуть: недосконале фіскальне середовище; незавершеність процесів розвитку ринкового інституціоналізму; відсутність в Україні сучасної національної інноваційної системи (НІС). НІС, у свою чергу, вимагає розвинутого фінансового ринку, зокрема, венчурного фінансування. Що стосується розбудови НІС, то майже всі розвинуті країни світу переймаються цією найсучаснішою проблемою. Саме в цьому питанні Європа представляє для нас найбільший інтерес.

На кого в цьому питанні робити ставку? Поки що його гостротою більшою мірою переймається правляча еліта, хоча саме в цьому середовищі й найбільший опір інноваційному рухові. Але й вибирати ні з чого. На жаль, опозиція зайнялася лише політичною боротьбою і поки що у вирішенні цього питання нічого не пропонує.

Усі ці тенденції й формують відповідні очікування.

БИЗНЕS–КОНСУЛЬТАНТ, грудень, 2003

Опубліковано на сайті: 2004-09-24

Коментарі до цієї статті:

Додати новий коментар!

* – Поля обов'язкові для заповнення!

Ваше ім’я *:
Ваша e-mail адреса:
Ваше повідомлення *:
Введіть число *: