Інновація - це історично безповоротна зміна способу виробництва речей.
Й. Шумпетер


М.І. Туган-Барановський

Й.А. Шумпетер

М.Д. Кондратьєв

Галерея видатних вчених

UA RU EN

Обращаем внимание на инновацию, созданную на данном сайте. Внизу главной страницы расположены графики,  которые в on line демонстрируют изменения цен на мировых рынках золота  и нефти, а также экономический календарь публикации в Интернете важных мировых экономических индексов 

 
Публікації

Кузьменко В.П.

Системний аналіз прогнозу катастрофічного світового розвитку

 

 Ó Кузьменко В.П.

При будь-якому використанні матеріалів статті посилання на автора і даний сайт обов'язкові. Републикація можлива тільки при письмовому дозволі автора


Останнім часом у світі участилися стихійні лиха з трагічними наслідками, що обчислюються десятками і навіть сотнями тисяч людських жертв, а також десятками і сотнями млрд. дол. збитків. Найбільша по кількості жертв катастрофа відбулася 26 грудня 2004 р. – напередодні Нового 2005 року, коли католицький світ святкував Різдво, а в Україні відбувався останній, третій тур президентських виборів. У цей день в Індійському океані відбувся потужний землетрус силою близько 9 балів за шкалою Ріхтера, що викликав страшну хвилю цунамі, висота якого перевищувала 30 метрів. Вона знищила за останніми даними 273 тисяч чоловік у 13 країнах цього макрорегіону, насамперед, в Індонезії. І збитки від цього виміряються десятками млрд. доларів, а землетруси в Індонезії, Індії, Пакистану, Японії й інших країнах цього небезпечного макрорегіону повторювалися й у 2005 році. Особливо страшний землетрус восени цього року відбувся в Пакистану, де він призвів до близько 80 тисяч людських жертв і знову ж до десятків млрд. дол. збитків. Тільки одноразово ООН виділила на ліквідацію наслідків цих двох природних катастроф, відповідно, три й один млрд. дол., а світове співтовариство збирається виділити гуманітарну допомогу на загальну суму 13 млрд. дол. За оцінкою ООН роботи для відновлення цього макрорегіону займуть майже 5 років і обійдуться в 9 млрд. дол.  

Як стверджує керівник Агенції МНС Росії і СНД з моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, начальник ВНДІ ЦОНС (цивільної оборони і надзвичайних ситуацій), керівник Дирекції Європейського центру нових технологій керування ризиками катастроф Михайло Шахраманьян, кількість природних і техногенних катастроф у різних куточках планети в середньому зростає на п'ять-сім відсотків у рік. Якщо вважати, що точкою відліку такої їхньої динаміки стала Чорнобильська аварія, то з 1986 р. до початку нового тисячоліття щорічна кількість природних катаклізмів у світі подвоїлася. І можна з повною відповідальністю говорити, що ми вступили в епоху катастроф, а при такій динаміці їхнього нарощування до 2015 р. їх буде ще вдвічі більше, ніж було в 2001 році. До того ж, на пострадянському просторі в умовах поглиблення соціально-економічної кризи не обновлялося екологічно небезпечне устаткування, і, хоча і неофіційно, ще наприкінці 90-х років 2002 рік в Україні було оголошено роком техногенних катастроф у зв'язку з граничним зносом основних фондів. Якщо згадати, що відбулося на 3-х шахтах України та Скнилівському аеродромі в липні 2002 р., де загинуло близько 200 чоловік, то можна сказати, що, на жаль, цей прогноз виправдався. Дійсно, якщо не вдасться перевести економіку України на інноваційну модель розвитку, що стимулюватиме заміну екологічно небезпечного устаткування, цей темп нарощування катастроф може навіть підсилитися. Але якщо враховувати не тільки техногенні катастрофи, а й природні, то невідкладним стає пошук різних провісників катастроф. Це важливо і для соціально-політичних катаклізмів, таких, наприклад, як у сусідній РФ, де в тім же 2002 р. у результаті трагічних подій у Москві, на Дубровці загинуло близько 150 чоловік, в тому числі 3 громадянина України. А також у 2004 р., коли в школі в Беслані загинуло в три рази більше людей і половина з них дітей. Або згадати терористичні акти в Мадриді того ж року, або в 2005 р. - у Лондоні, а також у курортних містечках Єгипту і Туреччини, не кажучи вже про щоденні вибухи в Іраку. Кожен з цих терактів призводив до загибелі десятків і навіть сотень людей.

У науковому середовищі існує деякий скепсис щодо можливості передбачення майбутніх катастроф, оскільки це дуже рідко вдавалося вченим з використанням традиційних підходів. Більш того, досить часто, якщо згадати, наприклад, недавню побудову “світлого комуністичного майбутнього”, при реалізації масштабних  цільових комплексних програм одержували результат, подекуди діаметрально протилежний задуманому. У той же час у катастрофічні періоди популярними стають інші підходи, що не мають наукового обгрунтування. Напередодні 17-річчя Чорнобильської катастрофи з цього приводу видатна українська поетеса Ліна Костенко написала:

Людству ніколи не бракувало апокаліптичних візій з посиланням на Йоана Богослова, Нострадамуса чи й навіть на бабуню Вангу. Тимчасом суто наукові передбачення якось менше привертали увагу і, спроектовані кудись у неозначене майбутнє, так і залишалися на марґінесах свідомості.

Певно, така вже властивість людської психології: есхатологічні пророцтва сприймаються глибше, ніж сухий науковий прогноз, не вимагають ніяких рішень, а часом навіть схиляють до гедоністичних настроїв чи ескапізму.

Та й, власне, від людей, від людства мало що і залежить. Вони делегують повноваження своїм урядам і президентам, а там уже діють такі механізми політики, на які людство має хіба що мінімальний вплив. А надто коли взяти до уваги, хто стоїть біля пультів світової політики. Час великих постатей, схоже, проминув, дедалі частіше приходять до влади висуванці великих кланів, у практиці яких відсутня етика філософії буття. Глобалізується не тільки економіка чи всезагальна обумовленість інтересів, глобалізуються конфлікти і передумови екологічних, техногенних і моральних катастроф. Ані важелів впливу, ні ефективних механізмів контролю у людства нема. І те, що сьогодні здається всього лиш сюжетом для письменників-фантастів, завтра може стати зловісною реальністю ” [1].

Перш ніж розвити спробу довгострокового прогнозу світового розвитку, що випливає як з «основного закону часу» Велімира Хлєбнікова і катренів Нострадамуса, так і з теорії циклів історичного розвитку Росії й України, запропонованої нами майже 15 років тому [2], кілька слів про ролі інтуїції – свого роду дарунок божий прогнозиста. Що стосується передбачень Нострадамуса, то недавно в спільному INTERNET - проекті загальнонаціональної газети «Вісті» і РАН - «Наука» (WWW.INAUKA.RU) від 20.08.04. у статті «Гра в рулетку.  Чи існує технологія, що дозволяє заглянути в майбутнє?» Сергій Лєсков написав:

«Відмінність усіх ясновидців від Нострадамуса полягала в тому, що вони виступали з одиничними пророкуваннями, а Нострадамус створив цілісну систему - масштабну картину майбутнього, хоча його пророкування були мрячні і загадкові…

Чи може сучасна наука запропонувати розумну інтерпретацію провісному дарунку, який виявляв Нострадамус й інші провісники? Сам Нострадамус не ховав того, яким образом він заглядав у майбутнє. У листі королю він докладно описує, що до одкровень його приводили астрономічні розрахунки й осяяння, коли він крізь дзеркало бачить як би в тумані великі і смутні події. Але для сучасної науки це пояснення цінності не представляє. Провини Нострадамуса в тім немає. У його часи просто не існувало термінології, що допомогла б пояснити ці механізми, якщо вони, звичайно, існують.

Один з найбільших фізиків сучасності Роджер Пенроуз з Оксфорда вважає реальний світ фізично зв'язаним зі світом ідей Платона, де вони є єдиною справжньою реальністю, а всі спостереження - їхнє перекручування. Математик Василь Налимов, сподвижник великого Колмогорова, створив модель семантичного простору, аналога світу Платона. У цьому просторі якийсь "інтеграл помилок" можна, як фільтр, накласти на будь-який незрозумілий текст, у результаті чого народжується вже доступний зміст. Усе це, ясна справа, ідеалізм. Яке фізичне явище відповідає просторові змістів? Їм може бути квантовий вакуум, відкритий нобелівськими лауреатами Полем Діраком і Вернером Гейзенбергом. По деяких гіпотезах, квантовий вакуум не підкоряється часу - минуле, сьогодення і майбутнє в ньому синхронні. Але тоді при накладенні усі того ж фільтра нерозшифровані тексти, мрячні ідеї з відділеного від нас часом простору набувають сенсу. Тільки от методика користування цим фільтром невідома нікому. Що, якщо Нострадамус інтуїтивно знав, як підступитися до цього фільтра? Він вірив, що усьому причиною - осяяння...

Прорив до реального змісту відбувається завдяки спонтанному здогаду, інтуїції - у цьому з Нострадамусом солідарні усі творчі натури. "Відкриття в науці, - писав Эйнштейн, - відбувається аж ніяк не логічним шляхом, у логічну форму воно наділяється лише згодом, у ході викладу. Відкриття, навіть саме маленьке, - завжди осяяння. Результат приходить ззовні і так зненацька, як якби хтось підказав його". Сон Менделєєва, яблуко Ньютона - це теж осяяння, накладення семантичного фільтра на текст, прихований у просторі Всесвіту. Прилічені до лику безсмертних Ньютон, Менделєєв і Эйнштейн йшли тим же шляхом, що і Нострадамус, який вважається одіозною фігурою». У цей ряд безсмертних повинний бути поставлений і геніальний Велімир Хлєбніков.

Відповідно до нашого довгострокового прогнозу, виконаному 15 років тому [3] і побудованому на основі “основного закону часу” Хлєбнікова, у 2025 році найбільш ймовірний остаточний вихід з нашого суспільства тотальності, що почалася з розгону більшовиками Установчих зборів 19 січня 1918 р., тобто через  3 9 + 3 9 днів від цієї дати. Саме в цей день більшовицька влада виявила свою підлу сутність, призиваючи до цього народ до виборів в Установчі збори, що вони програли. Але більшовики відмовилися визнати програні вибори, розігнавши Установчі збори. Як би такі негативні приклади не повторювалися в наш час! У результаті цього на крові народу, у тому числі і пролетаріату, установилася його диктатура, а точніше диктатура КПРС, що продовжувалася донедавна. Вірність вибору цієї дати як вихідну точку комуністичної диктатури в СРСР підтверджує путч 19 серпня 1991 р., спроба якого відбулася рівно через 73 року 7 місяців (точно по Нострадамусу – “кінець імперії Антихриста”) [4]. З цим точно збігаються і розрахунки по хлєбніковському “основному закону часу”: через 3 8 + 3 8  днів від 19.01.1918, 23 грудня 1953 р. був розстріляний Лаврентій Берія, зі смертю якого повернення часів до неосталинизму стало неможливим. А вектор історичного часу на зворотному русі одержав негативне зрушення і поміняв свій знак на протилежний. Якщо поцікавитися, чиїм сином був керівник української партійної організації у воєнні та післявоєнні роки, то вірогідно поки відомо тільки, що його мати була простою розумною жінкою, що мала дуже здібного сина. Адже Микита Хрущов, що мав початкову шкільну освіту, відрізнявся неабиякими здібностями, що дозволили йому піднятися на вершину радянської влади. А от те явище, що незважаючи на звірину сутність сталінської влади, він зумів зберегти людяність, пояснює феноменальна доброта його матері, що незважаючи на привілейовані умови радянської партійної номенклатури, у голодні післявоєнні роки сама щоранку пекла пиріжки і розносила молодим солдатикам, що стояли на посадах навколо великої території, що оточує їхнє житло на Десятинній вулиці Києва. Микита Хрущев, прочитавши свою знамениту доповідь на ХХ з'їзді КПРС, від якого рівно стать століття нас зараз відокремлює, остаточно повернув вектор розвитку нашої країни, подарувавши перед цим Україні ще і Крим «у знак братерської дружби російського й українського народів». До речі, через 3 8 + 3 8  днів від часу проходження цього з'їзду відбулися історичні події в Біловезькій пущі, що винесли смертний вирок СРСР, і з 1992 р. Україна реально початку своє життя як незалежна країна.

Але остаточне врятування від спроб реставрувати тоталітарну імперію, одну з яких Україна і Грузія переживають у наші дні, відбудеться тільки через 20 років. Для того щоб зрозуміти що ці спроби не увінчаються успіхом треба звернутися до думок геніального українця Володимира Вернадського, що пророчо писав у рік сталінського Великого перелому (1929) у листі з Праги до Парижу сину Георгію – історику євразійського напрямку, що якщо коли-небудь Україна і Грузія вийдуть із СРСР, то ніколи туди вони вже не повернуться. Зміст цих слів зрозумілий тільки тепер, після так званих кольорових революцій: Трояндової в Тбілісі і Помаранчевої в Києві. І стає ясним, чому Сталін у 30-і роки тотально знищив, саме українську і (по крові навіть рідну йому) грузинську інтелігенцію – носительку ідей національної волі і незалежності. До цього можна додати слова і геніального російського філософа Георгія Федотова, що він висловив незабаром після Другої світової війни в статті “Доля імперій”: “У сучасному світі немає місця Австро-Угорщинам. Якщо світом буде правити єдина влада – єдиний шанс його порятунку – вона буде зобов'язана припинити всяке насильство одних народів над іншими. Ліквідація останньої приватної Імперії стане питанням міжнародного права і справедливості.

Для самої Росії насильницьке продовження імперського буття означало б утрату надії на її власну волю. Не може державу, що існує терором на половині своєї території, забезпечити свободу для іншої” [5].

Через 3 9 + 3 9 днів від дати розгону Установчих зборів більшовиками, подія 30 жовтня 2025 р., по катрену того ж Нострадамуса:

 “Кінець жовтня двадцять п'ятого року,

  І століття двадцять перше з найтяжчою долею.

  Крушитилі віри своїх засоромляться народів…

Шах Персії зім'ятий єгиптянською ворожнечею» [6],

трактується його російськими апологетами як остаточний результат тоталітаризму, вирощеного комуністичною диктатурою, з нашого суспільства. При цьому на протязі найближчих 20 років можливий розкол в ісламському світі, до якого сьогодні належить територія не тільки Центральної і Передньої Азії (Древньої Персії), але і Північної Африки, де тисячі років проживають єгиптяни. Адже зараз, наприклад, відношення до війни в Іраку США з коаліцією країн з різних куточків планети як у християнському, так і в мусульманському світах далеко не однозначне. Та й в самому Іраку релігійно-етнічна війна між сунітами і шиїтами не вщухає. Звичайно, такі необережні дії, як поява карикатур на пророка Магомета в європейській пресі, можуть консолідувати ісламський світ проти християнського. Але ж давно Західною цивілізацією відпрацьовані і технології, що відповідають відомій тезі «Розділяй і пануй». І якщо тисячоріччя тому відбувся розкол християнського світу, то чому йому не бути й в ісламському світі? Адже тенденція інтернаціоналізації і глобалізації з її вже помітними негативними перегинами, зрештою, у відповідь на доцентрові рухи планетарного масштабу може викликати і зворотні рухи відцентрового характеру, що вже спостерігаються у світі.

Причому, у даному випадку мова йде не про суспільні суперпроекти побудови «світлого майбутнього» - комунізму і ще більш «світлого сьогодення» - капіталізму, а про природні «фізичні» процеси самоорганізації людського співтовариства у відповідь на тенденції, що не влаштовують його. При цьому ці процеси можуть здобувати і катастрофічний характер у формі воєн, провісниками яких можуть бути і природні катаклізми. Вони іноді відбуваються і незабаром після суспільних конфліктів як свого роду Божа кара народів, що не можуть знайти між собою спільну мову. Наприклад, Спітакський землетрус 1988 р. у Вірменії відбувся незабаром після початку війни за Карабах, а землетруси 2001 р. в Індії та 2005 р. у Пакистану - в районі Кашміру, де багато років діє постійний конфлікт між цими країнами, перетворюючись у збройні сутички з втратами людей. Кількість же жертв двох останніх землетрусів перевищила 130 тис. чол.

Примітно, що кардинальні соціально-політичні події збігалися з перепадами сонячної активності та географічно переміщувались залежно від ендогенної соціально-психологічної готовності соціумів щодо участі в біфуркаційних подіях на піку сонячної активності. Різкі зміни соціально-психологічного стану соціуму, що провокують його кризовий стан, дуже нагадують механізм проявів землетрусів. Так, родоначальники методу оцінки інтенсивності землетрусів – видатні американські вчені Бено Гутенберг і Чарльз Ріхтер, які ще у 1935 році запропонували та обгрунтували 12-бальну шкалу Ріхтера, вказували на можливості екзогенного впливу на тектоніку Землі космічних факторів як “спускового механізму” [7]. Очевидно, аналогічний механізм спрацьовує і стосовно соціально-психологічної напруги. Багато фактів говорять про те, що пояснення соціальних подій і явищ треба шукати у міждисциплінарному просторі; тим паче, що ефективно розглядаються сьогодні не тільки річні чи місячні, а й добові показники інтенсивності зміни сонячної активності.  

Якщо подивитися “Тисячолітній літопис надзвичайних явищ природи” наприкінці першого – початку другого тисячоріччя Християнської ери, то багато які з них вражаюче збігаються з тим, що діється сьогодні у світі:

995 -   Вірменія. - Сильний землетрус. Було зруйновано три міста…

999–Західна Європа. - Посуха : “Нечуване жарке літо”.

1000 – Уся Земна куля. - 29 березня сильний землетрус на всій 

           Земній кулі…у Кракові зруйновано безліч будинків.

           Російська земля. – Сильна повінь: “Бисть поводь велієп”.  

           Сувора зима.  Холоди продовжувалися надзвичайно довго.

           Посуха, що охопила Західну Європу, імовірно, мала місце й у

           російських землях. Літописи відзначають, що після 990 р. рясний

           врожай був тільки в 1003 р.

          Західна Європа. В Франції і Німеччині була така посуха і 

          жара, що всі ріки висохнули. У водоймах гинула риба.

          Голодний рік. Голод і мор продовжувалися до 1006 р.

1002-1003 – Київська Русь. – Дощове літо: “Дощі мнозі”…

1001–1005–Західна Європа. – Посуха.

1008 – Київська Русь. - Посуха. Навала сарани: “...биша прузі

          мнозі”. Голодний рік.    

1011 – Київська Русь, Європа, Північна Африка. – Жорстока зима.

            Замерзнув Босфор. Лід на Нілу.

1012 – Західна Європа. – Великі повені на Дунаї і Рейні” [8].

Таким чином, як і наприкінці другого тисячоріччя в Спітаку і ще двох вірменських містах, за п'ять років до кінця першого тисячоліття в трьох містах Вірменії був страшний землетрус. А в 999 році цунамі (згадаємо цунамі кінця 1999 року на узбережжя Індії, що знищив тисячі людей) закинув скандинавський корабель вікінгів в Америку, що вже тоді була відкрита європейцями, майже за половину тисячоліття до Колумба.

Виходячи з тисячолітнього циклу планетарного розвитку і з прогнозів посилення сонячної активності наприкінці ХХ – початку ХХІ століття, нами ще на початку – в середині 90-х років прогнозувалася активізація проявів стихійних лих на Землі з наближенням до кінця другого тисячоріччя. І, особливо, на початку третього тисячоліття, що спостерігається вже сьогодні. Ми передбачали це 10 років тому в публікації в газеті “Київські Відомості” за назвою “Найближчі 15 років нас буде трясти, заливати … і давити депресіями” [9]. Так називалося інтерв'ю з нами журналістки газети “Київські Відомості” Наталії Куроленко, що завідує в ній відділом науки. Причому, наш прогноз соціально-економічної кризи виходив з часу закінчення чергової «довгої хвилі» Кондратьєва (К-хвилі) кризовою фазою, що припала саме на рубіж тисячоріч. На жаль, цей прогноз цілком підтвердився реальними катастрофами й черговою глобальною економічною депресією, у яку вступило світове господарство на рубежі нового тисячоріччя. Адже у перший 2001 рік нового тисячоліття темп приросту обсягів світового валового продукту (СВП) знизився до 2,2%, хоча в минулому останньому 2000 році минулого тисячоріччя він дорівнював 4,5%. Ще більше падіння темпу приросту ВВП (з 3,7% у 2000 р. до 0,5% у 2001 р.) спостерігалось в найрозвинутішій країні світу – США, де він складає майже третину СВП. У другій країні світу – Японії він впав з 2,3% до 0,4%. Тобто у двох найрозвинутіших країнах світу спостерігався повзучий у 0,4-0,5% темп приросту їх ВВП, що характеризував стагнацію їх господарств напередодні рецесії, яка в наступному році характеризувалась у Японії падінням ВВП на 0,3%. У США йому не дала впасти розв’язана в Афганістані війна, що розкрутила в 2002 році темп приросту ВВП до 1,6%. Саме такий темп приросту ВВП спостерігався в 2001 р. в Єврозоні, який з лагом у два роки впав у 2003 р. теж до 0,5%, а в провідній її державі – Німеччині, та взагалі третій країні світу за рівнем ВВП, останній впав у цьому ж році на 0,1%. По суті провідні країни світу  опинились в перші роки третього тисячоліття Християнської ери в стані економічної стагнації. А її попередженням є фінансові кризи кінця ХХ століття, про що видатний український економіст Михайло Туган-Барановський писав ще у 1894 р. у своїй книзі “Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини та найближчі впливи на народне життя”.    

Вже в середині 90-х років ХХ століття було відомо, що за п'ятиліття 1990-1994 р. середня щорічна кількість катастроф у світі зросла в порівнянні з п'ятиліттям 1965-1969 р., тобто п'ятирічкою найбільш високих темпів економічного росту не тільки в народному господарстві СРСР, але й у світовій економіці на підйомі післявоєнного економічного буму четвертої К-хвилі, майже в 3 рази. У наступне п'ятиліття, на яке припав мінімум сонячної активності 1996 р., їх було трохи менше, ніж у попередньому, але наприкінці минулого і, особливо, на початку нового третього тисячоліття вони стали нарощуватись з ще більшим темпом. Уже напередодні кризових 90-х років усвідомлення того, що природні катастрофи є серйозною перешкодою розвитку економіки, спонукало Генеральну асамблею ООН  прийняти 22 грудня 1989 р. Резолюцію (№ 44/236), у якій період з 1990 по 2000 рік був проголошений Міжнародним десятиліттям по зменшенню стихійних лих.

Поряд із природними нещастями спостерігається аналогічний ріст техногенних катастроф і економіка багатьох країн практично не в змозі компенсувати втрати від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. Як стверджували вже у 2004 р. лідер української школи циклістики Арнольд Кулінкович разом зі своїм петербурзьким братом у статті “Гармонія Всесвіту”: “У третє тисячоліття людство вступило розколотим на багатий та процвітаючий «золотий мільярд» і бідне та, що найжахливіше, з кожним днем усе більш збідніле і, здавалося б, позбавлене історичної перспективи інше населення планети. Більш того, усе людство виявилося посадженим на «енергетичну голку», оскільки енергетичне споживання зростає, причому зростає в геометричній прогресії — у два рази за кожні 20 років. Це означає, що через два століття людям потрібно буде витрачати в тисячу разів більш енергії, ніж зараз, через чотири — у мільйон разів, через шість століть — у мільярд раз більше! Чим більше витрачається енергії, чим складніше організації життя, тим усе більш ймовірні техногенні катастрофи, усіляких масштабів, аж до загально планетарних” [10].

Вже через п’ять років після Чорнобильської аварії, в останній 1991 рік існування СРСР тут була навіть затверджена державна науково-технічна програма «Безпека населення і народногосподарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф». У рамках цієї програми в РФ дійсно було почато систематичне вивчення природних загроз, що не зупинила навіть економічна криза, що синхронно охопила всі пострадянські держави, створені на руїнах СРСР, що розпався. Активізувало роботу і російське Міністерство з надзвичайних ситуацій (МНС РФ) на чолі з постійним його керівником-професіоналом Сергієм Шойгу. В Україні також існує подібне міністерство, керівники якого мінялися разом із майже щорічною зміною Кабінетів Міністрів, а функціонування залишає бажати кращого. Правда, з найкращого боку зарекомендував себе мобільний госпіталь МНС України, який відзначився при наданні допомоги населенню, що постраждало від руйнівних землетрусів в Індії, Пакистану, Ірану, Туреччині й інших країнах планети, і навіть одержав міжнародну нагороду в 2005 р.

Ще до зазначеного вище інтерв'ю з нами, де ми акцентували увагу на необхідність наукового прогнозування криз і катастроф, у травні 1994 р. у Йокогамі пройшла Всесвітня конференція з природних катастроф. Вона прийняла декларацію, у якій призвала усіх до того, що боротьба за зменшення збитків від природних катастроф повинна стати важливим елементом державної стратегії всіх країн у досягненні сталого розвитку [11]. Саме в цій декларації вперше пролунав заклик до стратегії, заснованої на науковому прогнозуванні та попередженні катастроф. «Краще попередити стихійне лихо, чим усунути його наслідки» - так записано в підсумковому документі Йокогамської конференції. При цьому світовий досвід показує, що витрати на прогнозування і забезпечення готовності до природних подій надзвичайного характеру до 15 разів менше в порівнянні з відверненим збитком. І це в середньому по світу, а при наших мізерних зарплатах – цей розрив у витратах  значно більший і досягає двох-трьох порядків. 

Три роки тому Наталія Куроленко повторила інтерв'ю з нами, що вийшло за назвою “Катастрофи приходять за графіком” [12]. Слід зазначити, що колишня влада в Україні не прислухалася до цих прогнозів, що викликали тоді навіть посмішки у відповідності з прислів’ям: “Поки півень не клюне…”. Але, як говориться, зараз уже не до сміху не тільки владі, але й населенню, що не тільки спостерігає за кризами і катастрофами, що діються в Україні та світі, а й страждає від них, втрачаючи іноді не тільки майно, але й життя. Досить згадати про січневі і лютневі морози поточного року в місті Алчевську Луганській області або Олександрії Кіровоградської області, та й взагалі в Україні, де навіть за офіційними даними за тиждень-другий загинуло від цих морозів близько тисячі  громадян. А яким стає авторитет у влади, що допустила такі наслідки лих? Відповідь на це питання загальновідома.

Якщо говорити про конкретні дати серії природних і техногенних катастроф початку нового третього тисячоріччя Християнської ери, то вони почалися в Індії, вже в січні 2001 р., зі страшного землетрусу, що забрав більше 50 тисяч людських життів. Але за п'ять місяців до нього, як свого роду провісник майбутніх катаклізмів, у серпні 2000 р., з тижневим інтервалом, відбулися три знакових катастрофи в Росії. Спочатку 8 серпня - вибух в центрі Москви, у підземному переході біля станцій метро “Пушкінська” та “Тверська” зі знаковими 13 людськими жертвами. Потім загибель військової субмарини “Курськ” у підвідному царстві Баранцева моря, де людських жертв було вже на порядок більше. І наприкінці серпня пожежа в піднебессі телевежі в Останкіно, де загинуло тільки три людини.

Але остання катастрофа в головному медійному центрі всієї Росії, незважаючи на мінімальні людські жертви, була досить знаковою для всіх трьох катастроф. А відбулися вони протягом одного місяця останнього року другого тисячоріччя Християнської ери, послідовно в підземному, підводному і піднебесному царствах різних природних стихій. Ці катастрофи були свого роду провісником і попередженням не тільки для РФ, а й для людства всієї планети, що вступила в епоху катастроф. Через рік від останньої катастрофи в найвищій точці столиці РФ світ приголомшила інша, ще більш страшна катастрофа - 11 вересня 2001 р. у США, теж у піднебессі двох найвищих хмарочосів Нью-Йорку, що стала знаковою подією, яка визначила початок ХХІ століття як час активізації дій світового тероризму.

У травні-липні наступного 2002 р. у тій же Індії  спочатку спека, а потім повінь забрали близько тисячі жертв. У катастрофічному серпні того ж року Західна Європа, Південно-Східна Азія (тільки в Китаю близько тисячі загиблих), Північна і Південна Америка взагалі нагадували всесвітній потоп, що закінчився тільки у вересні. Відповідно до доповіді Всесвітньої метеорологічної організації, 2002 рік є надзвичайним по числу й силі повеней: від цього стихійного лиха в більш, ніж 80 країнах світу постраждали понад 17 млн. чоловік, причому не менше 3 тисяч з них загинули; по тим же даним, матеріальні збитки на вересень місяць перевищили 30 млрд. доларів.

У 2004 р. в “чорну п'ятницю” - 6 лютого в московському метрополітені у вагоні потягу, між станціями “Автозаводська” і “Павелецька”, вибух за офіційними даними забрав 39 людських життів, а за неофіційними - жертв було більше сотні. У цей же день в Індонезії відбувся потужний землетрус близько 7 балів по шкалі Ріхтера, що було свого роду знаковим попередженням ще більш потужного землетрусу з цунамі наприкінці того ж  року в тім же макрорегіоні. Вже у вересні в тій же Росії страшний вибух і стрілянина в бесланській школі принесли рекордну кількість – близько півтисячі жертв від подібних терористичних актів і серед них – майже половина дітей.

Масштабні повені, викликані сезоном дощів, що почалися в травні 2005 року, за літо забрали тисячі людських життів у Китаю. Так чи інакше від стихії в країні постраждало майже 8 мільйонів осіб. Ріки, що вийшли з берегів, зруйнували більше 50 тисяч будинків. Влада терміново евакуювала в безпечні місця близько мільйону осіб. Водна стихія, небагато затихнувши в Китаю, перекинулася в сусідню Індію, де теж забрала тисячі людських життів. Крім того, за офіційними повідомленнями, в Індії висока температура повітря з'явилася причиною смерті також тисяч людей. Найбільше потерпіли жителі штату Орісу. Там стовпчик термометра піднявся до оцінки 50 градусів за Цельсієм в тіні. Як правило, жертвами екстремальних погодних умов стають представники бідних шарів населення – вони не мають кондиційованих приміщень, а щорічні мусонні дощі, що могли б принести прохолодь, затримуються. Опади випали лише на узбережжя південного штату. Страшна спека близько 40 градусів за Цельсієм в 2005 р. спостерігалася й у Європі, особливо в Італії, де є її жертви, у зв'язку з чим пригадується 2003 рік, у якому в цій країні від спеки загинуло 8 тис. чоловік. Усі ці стихійні лиха ведуть й до збитків, що оцінюються мільярдами доларів.

Уже наприкінці серпня 2005 р., у США внаслідок нападу урагану "Катрина" кількість загиблих досягла більше тисячі людей. Незважаючи на попередні заходи з масовою евакуацією півторамільйонного населення з зони стихійного лиха, найбільше постраждав Новий Орлеан (штат Луїзіана). Свою роботу тимчасово припинила атомна електростанція Ватерфорд, що розташована за 35 кілометрів від цього міста. Нафтові компанії евакуювали працівників зі своїх платформ у Мексиканській затоці. Прогнози експертів щодо подорожчання чорного золота через ураган підтвердилися. На нью-йоркській товарній біржі ціна бареля нафти досягла нового рекордного рівня - 70 доларів. Це уже четвертий ураган такої руйнівної сили, відколи в Сполучених Штатах спостерігають за природними явищами. Востаннє могутній напад стихії американці пережили в 1992 році. Тоді ураган Ендрю пронісся над Флоридою, забрав понад 40 життів і завдав шкоди на 44 мільярди доларів. Цього разу лише страхові компанії виплатили постраждалим десятки мільярдів доларів. Загальні збитки від урагану перевищили 100 мільярдів доларів, а ця цифра в півтора рази більше річного обсягу ВВП України. Такі шалені розміри економічних збитків говорять, що еколого-природні катастрофи зможуть дуже підсилити економічну кризу в будь-якій країні, додавши їй системного характеру, який враховує і соціально-політичну складову системної кризи. У найбільш розвинутій країні світу – США вона зв'язана і з перманентними війнами, що періодично веде ця держава в різних куточках світу, залучаючи до участі в них більшість країн, у тому числі Україну.

 Як уже вказувалося, ХХІ сторіччя почалася як епоха світового тероризму. У відповідь на терористичні акти з боку ісламістів, що відбулися у вересні 2001 р., вже в 2002 р. США почали війну в Афганістану, а в 2003 р. – в Іраку за участю багатьох країн світу, у тому числі України. І хоча остання війна офіційно закінчилася 1 травня 2003 р., тобто майже три роки тому назад, після цього американських воїнів загинуло понад тисячу, а іракців – тисячі і тисячі. А в самих США після катастрофічних подій урагану "Катрина" президента Джорджа Буша критикували і за те, що гроші на зміцнення дамб біля Нового Орлеана він використовував на війну в Іраку. Таким чином, воєнно-політична та соціально-політична криза в далекому азіатському макрорегіоні, на подолання якого залучаються великі фінансові кошти, може спровокувати економічну кризу в країні-ініціаторі першої.

А дійсного кінця цій війні, як й війнам між Ізраїлем і Палестиною, а також між Індією і Пакистаном не видно й сьогодні, що говорить про активізацію військових конфліктів на початку п'ятої “К-хвилі” і відповідає другій емпіричній правильності теорії «довгих хвиль», сформульованій ще їх першовідкривачем Миколою Кондратьєвим у 20-і роки ХХ століття [13]. Тим самим підтверджується не тільки соціально-економічна, а й воєнно-політична складові цього могутнього прогнозного інструментарію, що дозволяє його використовувати в оцінках майбутнього довгострокового розвитку людства планети Земля.

Таким чином, останнім часом у світі участилися стихійні, техногенні та антропогенні лиха різного виду з трагічними наслідками. Улітку 2005 р. майже щодня надходили повідомлення про залізничні, чи морські авіакатастрофи, значна частина яких відбулася через погодно-кліматичні негаразди. Як указувалося, масштабні повені в сезон дощів відбулися в Китаю й Індії. Страшна жара (близько 40 градусів за Цельсієм) у 2005 р. спостерігалася у Європі, особливо на півдні Західної Європи, багато потерпілих було в Італії. В той же час відповідно до офіційних даних, з початку року в Іспанії було більше трьох тисяч пожеж, через посуху вдвічі скоротилися запаси води у водоймищах, пересихали численні дрібні річки. Страждала від жари й сусідня Португалія, де пожежі без зупинки палали майже місяць. Вигоріло 240 тис. га землі, спалено тисячі гектарів лісу. А на півдні Франції і Німеччини, в Австрії, Угорщині, Швейцарії, Хорватії, і особливо в Румунії – навпаки, страшні грози викликали повені. Взагалі збитки від водно-вогненних нещасть у Європі 2005 р. складають понад 2 млрд. євро. Не менше збитків принесе і зима 2005-2006 рр.

Ясно, що ці конкретні катаклізми передбачати було неможливе, але сам катастрофічний період 2000-2005 р., до якого необхідно було готувати людство як у соціально-психологічному, так і в технолого-економічному планах, був дійсно прогнозований, виходячи з різноманітних циклів розвитку природи і суспільства та їхньої синхронізації в реперних точках зміни сонячної активності. Як вже вказувалось, після страшної катастрофи в Нью-Йорку й Вашингтоні, у відповідь на неї США почали в 2002 р. війну в Афганістану, а в 2003 р. - в Іраку. Узагалі, сьогодні можна зробити висновок, що початок 2003 р. мав просто містичний характер, хоча ми цей висновок зробили більше трьох років тому. Особливо, якщо згадати виступ у Конгресі США наприкінці січня того року президента Джорджа Буша з промовою з приводу змін у податковій політиці країни, а, головне, про бюджетне фінансування майбутньої війни в Іраку з бурхливою її підтримкою членами Конгресу. А потім, практично через день, відбулася трагічна загибель американського космічного корабля “Колумбія”, причини якої до цього часу остаточно не з'ясовані, а деякі збіги носять, знову ж, містичний характер. Адже минула катастрофа американської космічного човника “Челенджера” відбулася на початку 1986 року, напередодні Чорнобильської катастрофи, що стала провісником майбутніх природних і техногенних, воєнно-політичних та соціально-економічних катаклізмів на постсоціалістичному і пострадянському просторах. І знову ж вражаючі збіги: обоє космічні екіпажі складалися з 7 членів - 5 чоловіків і 2 жінок, а ізраїльський космонавт “Колумбії” брав участь у бомбардуванні Іраку в попередній війні “Бура в пустелі”. Ця війна була в часи президентства Буша - старшого, що відповідає рамкам 12-літнього історичного циклу, включаючи триадність 4-літніх політично-перевиборних циклів у США.

З огляду на те, що одна з найбільш розвитих теорій циклічності історії в ХХ столітті видатного англійського вченого Арнольда Джона Тойнбі [14] стверджує, що кожна цивілізація перед прийняттям стратегічних рішень робить виклик Богу і має від нього знакову відповідь на цей виклик, то чи не є ця трагічна подія саме тою негативною відповіддю з Космосу? Звернувши увагу на цей факт, ми попереджали, що війна в Іраку може прийняти затяжний характер і стати для США “другим В'єтнамом”, а для України - “другим Афганістаном”. Слава богу, українські військові наприкінці минулого року вже покинули цю чи не найбільш гарячу точку планети, втративши там 13(?) людських життів.

Сонце протягом тисячі років не поводилося активніше, ніж зараз. Астрофізик з Гарвардського університету Джон Коль назвав цю активність “безпрецендентною”. За його словами, імовірність двох підряд могутніх спалахів на Сонце, спрямованих на Землю, настільки низька, що явище, що відбулося наприкінці 2003 р. (за тиждень з 28 жовтня по 5 листопада їх було 4) варто розглядати як аномалію. Ми також знайшли, що перші два тижні липня 2005 р., коли річні числа Вольфа наближаються до мінімуму 2006-2007 р., сонячний диск раптом наповнився групами плям. Сонячна активність за перші п'ять липневих днів збільшилася в два рази з W=96 - 1 липня до W=192 - 5 липня і збереглася на рівні W=181 - 6 липня. А ранком у Лондоні прогриміла серія вибухів у метро й автобусах, що забрала більш 50 людських життів. А в інших країнах протягом наступного тижня відбулися серії залізничних катастроф у Пакистані, ПАР, Польщі, і повені в Індії, Румунії і, навіть, Україні, що забрали людських життів ще більше. Тільки в Китаї повінь у червні й аварії на шахтах у липні забрали майже сотню людських життів, а сонце, здається, взагалі, збожеволіло.    

Таким чином, ніколи не втратить актуальність теза Олександра Чижевського: “Державна влада повинна знати стан Сонця в будь-який момент і порівнювати з ним свої рішення, оскільки свідчення Сонця безпомилкові й універсальні в просторі і часі[15]. Упровадження механізму відстеження динаміки змін сонячної активності й інших космофізичних факторів дасть можливість запобігти катастрофічні події, зм'якшуючи їхні негативні наслідки. Енергія Сонця наповнює усе - і тіло, і душу, і природу, і соціум. Але разом з позитивним його впливом, без якого не було б можливе життя на планеті Земля, різкі зміни сонячної активності мають і негативні наслідки для біо і соціодинаміки.

Узагалі ХХІ століття порушило визначені закономірності зміни сонячної активності, що має нині характер мерехтливої аритмії, як відомо, досить небезпечної й для окремого людського організму, і для соціуму в цілому. Автор мав “щастя” отримати такий діагноз роботи свого серця після того, як швидка допомога відвезла його з роботи до лікарні вранці саме 11 вересня 2001 р., де увечері він спостерігав на екрані телевізора катастрофу, що й стала символом приходу ХХІ століття. Саме така мерехтлива аритмія процесів на Сонці підсилила можливості переходу динаміки процесів на Землі не “від хаосу до порядку” за Іллею Пригожиним [16], а, навпаки – від порядку до хаосу. А створена ним і Германом Хакеном синергетика тісно зв'язана з теорією катастроф Рене Тома і Володимира Арнольда [17]., що дають їм наукове пояснення і вже мають приклади успішного застосування в практиці прогнозування. Існують вже й перші спроби оцінити інвестиційні аспекти економіки катастроф українським вченим Сергієм Козьменко на прикладі розробки бізнес-плану антисейсмічної програми для регіону [18].

Есхатологічна проблематика має своєрідність у різні періоди людської історії. Утім,  інтерес до неї циклічно повторюється в кризові періоди соціуму. Українська поетеса Ліна Костенко, синхронізуючись з передбаченнями Андрія Сахарова 30-літньої давнини, до черговому Чорнобильського «ювілею» написала: Свого часу академік Сахаров попереджав, що існує цілий ряд ознак, які вказують на те, що з другої половини ХХ століття людство вступає у критичний і особливо відповідальний період своєї історії. Під кінець століття ці ознаки набули вже характеру явищ незворотних. Не кожен чує гул наростаючої катастрофи. Сахаров чув. Але його не дуже почули. Власне, не хотіли почути. А нині, на початку ХХI століття, є вже підстави сказати, що людство стрімко і неухильно вступає у період безвідповідальний. Настільки, що при спонтанному збігові непередбачуваних факторів воно може навіть і не встигнути підвести риску під своєю історією.

Це вже не нові реалії, це нова реальність.

Вона підступала довго й помалу, а настала враз і зненацька — у сумі своїх ознак, що знаменують ХХI століття. Критична маса невирішених проблем, глобальні демографічні дисбаланси, грізні порушення екосистем, залежність від вичахаючих енергоресурсів, невідступна загроза світового конфлікту — все це вимагає нового мислення, нової енергетики душ, нових політичних підходів і консолідації всіх інтелектуально спроможних сил ” [1].

Саме нову енергетику душ, нові політичні підходи та консолідацію всіх інтелектуально спроможних сил України ми спостерігали у дні Помаранчевої революції, двигуном якої була містична енергія альтруїстичної любові, про значне підвищення ролі якої в майбутньому пророче писав ще 50 років тому видатний соціолог світового рівня Питирим Сорокін:

“Незабутній урок катастрофи ХХ століття переконливо показує, що без збільшення «виробництва, нагромадження й поширення» енергії неегоїстичної любові, ніякі інші засоби не зможуть не запобігти майбутні самовбивчі війни, не встановити гармонічний устрій людського універсуму. Таємничі сили історії, здається, пред'явили людині ультиматум: загинь від своїх власних рук або здіймися на більше високий моральний рівень за допомогою благодаті творчої любові. Ця ситуація пояснює, чому зараз почате серйозне вивчення цієї енергії й чому вона, імовірно, стане найбільш важливою областю досліджень у майбутньому” [19].

 

1.     Костенко Л. Україна як жертва і фактор глобалізації катастроф. // День. – 2003. - № 76. – 25 квітня. – С. 5.

  1. Кузьменко В.П. О синхронизации “длинных волн” Н. Кондратьева с историометрическими циклами А. Чижевского и В. Хлебникова // Тезисы докладов на международной научной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения Н. Д. Кондратьева, Секция 1: Идеи Н. Д. Кондратьева и современные экономические и социологические теории. - М., 1992, С.67-68; Кузьменко В.П. Инновационная теория экономических циклов и прогнозирование общественного развития // Кузьменко В. П. Инвестиционная политика в регионе. – К., 1992, С.221-235; Кузьменко В.П.  Цикличность социально-политико-экономических процессов и их прогнозирование // Посредник, октябрь 1994 г., №66, С.15-17; №67, С.16-18;
  2. Кузьменко В.П. Майбутнє: версії прогнозу // Друг читача, 31 липня 1991 р.
  3. Нострадамус М. Послание Генриху ІІ // ЛГ-досье, 1991, №4, С. 8.
  4. Федотов Г.П. Собрание сочинений в 12 т. – Т. 9. – М., 2004. – С. 251-252.
  5. Нострадамус М. Центурии. - М., 1991, С. 81.
  6. Гутенберг Б., Рихтер К. Сейсмичность Земли. – М., 1948.
  7. Борисенков Е.П., Пасецкий В.М. Тысячелетняя летопись необычайных явлений природы. – М., 1988. – С. 241-242.
  8. Куроленко Н. Ближайшие 15 лет нас будет трясти, заливать и давить … депрессиями // Киевские Ведомости, 19 февраля 1996 г.
  9. Кулинкович А.Е., Кулинкович В.Е. Гармония  Вселенной // Циклы. Материалы шестой Международной конференции. Том первый. Северо-Кавказский государственный технический университет. - Ставрополь, 2004.
  10. Yokohama Strategy and Plan of Action for a Safer World. Guidelines for Natural Disaster Prevention. Preparadness and Mitigation. World Conference on Natural Disater Reduction. Yokohama. Japan. 23-27 May. 1994. Unated Nations. New York and Geneva. 1995. 
  11. Куроленко Н. Катастрофы приходят по графику // Киевские Ведомости, 19 октября 2002 г.
  12. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры. // Вопросы конъюнктуры. - 1925. - Выпуск 1. - Т. I. - С. 28 - 79.;  2-е изд.: Кондратьев Н.Д. Избранные сочинения. – М.: Экономика, 1993. – С. 24 - 83; Большие циклы экономической конъюнктуры. Доклад в Институте экономики 6 февраля 1926 г. // Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М.: Экономика, 1989. – С. 172 - 226.
  13. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. В 2-х т. – К., 1995.
  14. Чижевский А.Л. Космический пульс жизни: Земля в объятиях Солнца. Гелиотараксия. – М., 1995.
  15. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 2003.
  16. Арнольд В.И. Теория катастроф. – М., 1990.
  17. Козьменко С.Н. Экономика катастроф (инвестиционные аспекты). – К., 1997.
  18. Sorokin P. The Ways and Power of Love. – Boston: Beacon Press, 1954; Сорокин П.А. Мистическая энергия любви // Сорокин П.А. Главные тенденции нашего времени. – М.: Наука, 1997. – С. 243 - 321.

Опубліковано на сайті: 2006-03-01

Коментарі до цієї статті:

Додати новий коментар!

* – Поля обов'язкові для заповнення!

Ваше ім’я *:
Ваша e-mail адреса:
Ваше повідомлення *:
Введіть число *: