Инновация - это исторически бесповоротное изменение способа производства вещей.
Й. Шумпетер


М.И. Туган-Барановский

Й.А. Шумпетер

Н.Д. Кондратьев

Галерея выдающихся ученых

UA RU EN

Обращаем внимание на инновацию, созданную на данном сайте. Внизу главной страницы расположены графики,  которые в on line демонстрируют изменения цен на мировых рынках золота  и нефти, а также экономический календарь публикации в Интернете важных мировых экономических индексов 

 
Публикации

Кузьменко В.П.

ПІДСУМКИ САМІТУ G-20: ВИСНОВКИ ДЛЯ УКРАЇНИ НА ШЛЯХУ РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Матеріал статті люб'язно наданий авторами для розміщення на сайті ІЕЕ. При повному чи частковому використанні статті посилання на авторів та даний сайт обов'язкові. 


Текст: В.Кузьменко, О.Чебала

На саміті Великої двадцятки - G20, що відбувся 2 квітня в Лондоні, досягнуто домовленостей щодо спільних дій, спрямованих на подолання світової економічної кризи. G20 до кінця 2010 року реалізує найкрупніший проект стимулювання фінансової системи розміром $5 трлн. З них $1,1 трлн.   буде надано через механізми МВФ на сприяння економічному зростанню, $1 трлн. - спрямовано на відновлення кредитування, зростання економіки та створення нових робочих місць. Відповідні фінансові внески до антикризового фонду здійснить низка держав: ЄС - $100 млрд., Японія - $100 млрд., Китай -  $40 млрд., та ін. G20 також вирішила використовувати золоті резерви, щоб допомогти найбіднішим державам. Передбачено впровадити  більш жорсткі правила діяльності світової фінансової системи і вжити заходів проти країн, які дозволяють приховування податків.

Головні напрями спільних дій:

1.    Здійснення експансивного стабілізуючого впливу на світову економіку. Виділені гроші повинні допомогти забезпечити 4%-е зростання виробництва у світі та забезпечити екологічну безпеку і енергозбереження. Як планується, центральні банки країн G20 вживатимуть радикальних кроків через механізми монетарної політики, включаючи нетрадиційні інструменти,  для досягнення стабільності економічної системи та підвищення рівня рекапіталізації. Здійснюватимуться кроки на шляху відновлення національних кредитних ринків та спрощення переміщення капіталу.

2.    У соціальній сфері здійснюватимуться кроки з підтримки постраждалих від кризи країн, шляхом створення та збереження робочих місць. Планується створити справедливий і дружелюбний ринок праці, який буде враховувати гендерні чинники. Політика на ринку праці спрямовуватиметься на підтримку зайнятості, стимулювання економічного зростання, а також  значне інвестування в освіту та  перенавчання.

3.    Домовлено покінчити з «податковими офшорами», в інтересах чого планується оприлюднити відповідний список держав. Не залишилося поза увагою банківська система та питання банківської таємниці. Сформульовано принципи, відповідно до яких відбуватиметься реформування загальносвітової банківської системи. Зокрема, буде жорстко регулюватися «тіньова» сторона банківської діяльності, зокрема діяльність хедж-фондів.

4.    Планується здійснити реформу світової фінансової системи та способів її регулювання. З цією метою вживатимуться заходи, спрямовані на повернення довіри до неї. Погоджено підсилити регулювання й спостереження за всіма системно важливими складовими фінансової системи – інститутами, інструментами та відповідними ринками. Держави G20 домовилися докладати всі зусилля для проведення збалансованої монетарної політики.

5.    Учасники саміту домовилися про створення нової Ради з фінансової стабільності (РФС), до складу якої ввійдуть країни G20, Єврокомісія та всі члени попередника нової Ради - Форуму фінансової стабільності. РФС у співпраці з МВФ має надавати ранні (завчасні та превентивні) попередження як про макроекономічні й фінансові ризики, так і про дії та кроки, які необхідно здійснити на шляху протидії й запобігання ризикам. На РФС буде покладатися  регулююча та спостережча функція за всіма системно важливими фінансовими інститутами, інструментами та відповідними ринками.

6.    Серйозну увагу приділено також питанням протидії протекціоністським заходам,  зокрема щодо створення нових бар'єрів для інвестицій чи торгівлі товарами і послугами, а також уникнення введення нових обмежень на експорт, що не сумісно з правилами СОТ.

Одним з головних наслідків саміту можна вважати те, що держави «двадцятки» домовились долати глобальну кризу шляхом посилення регулювання світової економічної системи. Принципово, що досягнуто компромісу між позицією США та Великобританії, з одного боку, і Франції та Німеччини, з другого. Напередодні Саміту головною інтригою було саме протистояння позицій та поглядів між цими групами: перша наполягала на фінансових (грошових) вливаннях в світову економіку, тоді як друга - на посиленні міжнародного обліку й контролю за світовими фінансами. Позиція першої групи, попри значної протидії з боку частини держав ЄС, РФ та Китаю, в основному була врахована в підсумковому документі.

Іншою інтригою саміту стало питання нової світової резервної валюти. Напередодні саміту розгорнулася широка дискусія щодо впровадження під егідою МВФ альтернативної долару США світової резервної валюти. У якості такої валюти пропонувалось використовувати SDR (special drawing rights — спеціальні права запозичення), які створені МВФ у 1969 р. і використовуються у якості розрахункових одиниць фонду. Ініціаторами цієї ідеї виступали Китай та РФ. Однак у цьому інтереси країн G20 не співпали, більш того, переважна більшість країни зацікавлена у якнайшвидшому виході з кризи американської економіки (а відповідно, укріпленні долара), оскільки це стимулює пожвавлення світового попиту та міжнародної торгівлі.  Відтак це питання в багатосторонньому форматі на саміті G20 не обговорювалося, хоча на двосторонньому рівні консультації відбувалися.

Більшість учасників саміту G20 висловили задоволення його результатами. Президент США Барак Обама назвав його історичним, а кроки, про які домовилися лідери, безпрецедентними. Російський президент Дмитро Медведєв визнав заключний документ саміту кроком у правильному напрямку. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка разом з французьким президентом Саркозі була головним каменем спотикання на зустрічі, вимагаючи більш жорсткого регулювання економіки, заявила: «Я вважаю, що ми мали важливу конференцію з дуже гарним - історичним компромісом у розв’язанні унікальної кризи. Цього разу світ не реагував негативно, як він зробив в тридцяті роки, коли світ не досяг рішення. Але зараз лідери провідних промислових країн зібралися разом і відповіли на план, запропонований Вашингтоном і ухвалили документ, який визначає кілька підходів для подолання кризи».

Ґордон Браун, оприлюднюючи заключне комюніке саміту, щоправда, визнав, що рішення саміту не розв’яже кризу, але сказав, що це започаткує процес, за допомогою якого кризу буде подолано. Також зауважують, що той факт, що це було рішення двадцяти найбільших країн світу, а не вузького кола “великої вісімки”, показує, що реформування світових інституцій вже почалося. Але, як каже дипломатичний оглядач Бі-Бі-Сі Джонатан Маркус, нова доба не постане за одну ніч і попереду ще будуть жорсткі політичні дебати, але, за його словами, час змін настав.

Наступний саміт G20 заплановано провести у вересні цього ж року в Нью-Йорку.

Напередодні зустрічі двадцятки розвинених країн світу - G20 Лондон став місцем протесту.  Представники профспілок, доброчинних організацій, релігійних груп та захисників довкілля закликали вжити дії задля боротьби з бідністю, створення робочих місць та боротьби з кліматичними змінами, та об’єднувалися під гаслами альянсу антиглобалістів. Учасники протесту закликали лідерів світу до запровадження нової глобальної справедливості. Протести, що почалися ще 28 березня досить таки мирно, вже 1 квітня місцями переросли в агресивні прояви, коли у лондонському Сіті між демонстрантами та поліцією сталися сутички поблизу Банка Англії, а інші демонстранти розбили вікна у Королівському Банку Шотландії та закидали поліцейських яйцями. Скотланд Ярд був стурбований тим, що на чолі демонстрацій можуть стати люди, схильні до насильства. Поліція заявила, що застосовуватиме силу у відповідності радше до закону про громадський лад, аніж до антитерористичного законодавства. Представники поліції заперечували повідомлення про плани застосування електрошокової зброї, яка на певний час паралізує людину. Надвечір 1 квітня зіткнення з поліцією посилились, внаслідок чого  з боку протестуючих одна людина загинула і близько сотні були заарештовані.

Хвиля протестів проти економічної кризи у вихідний день 28 березня також пройшла в Німеччині. Так у Берліні та Франкурті–на-Майні відбулись багатотисячні маніфестації. Акція пройшли під девізом “Ми не хочемо платити за вашу кризу”. До цього протягом першого кварталу 2009 р. в багатьох країнах Євросоюзу - Болгарії, Греції, Латвії, Литві, Франції, - пройшла хвиля страйків і соціальних заворушень у січні, а у лютому до них приєдналися Ірландія та навіть РФ і Казахстан, що, як відомо, розташовані здебільшого в Азії. У березні страйки знову пройшли в Греції та Франції.

Висновки та пропозиції

Лондонський саміт не став провалом, писала в день його закінчення - 2 квітня авторитетна Financial Times. Більш того, збори 20 з лишком світових лідерів виявилися значним успіхом. Звичайно, прем'єр-міністр Британії Гордон Браун не може претендувати на роль рятівника планети. Однак майбутні історики назвуть цей саміт моментом, коли світ, занурений в економічний і геополітичний хаос, уперше подивився на себе в дзеркало. Ті, хто вважає політику подією, а не процесом, будуть розчаровані. Так само як й ті, хто очікував, що саміт вирішить усі проблеми глобальної економіки. Його заключне комюніке повторює риторику, що свідчить про розмаїтість діагнозів і ліків для хвороб світової економіки. Певна рисовка президента Франції Николя Саркозі і тверезий фінансовий консерватизм канцлера Німеччини Ангели Меркель дали зброю тим, хто шукає розбіжності.

Однак очікувати від саміту чогось іншого виходить, не розуміти природу політики й масштаби проблеми. Меркель не сказала нічого несподіваного, заявивши, що кожний з лідерів прагне захистити свої національні інтереси. В усіх учасників саміту були свої опорні точки в історії. Тому при розгляді мір, що забезпечують економічне видужання, Німеччина згадувала наслідки гіперінфляції у Веймарській Республіці, у піку якої в 1923 р. зарплату німцям виплачували два рази на день, а не тиждень чи місяць, як давно платять її в Україні, за інерцією з традиціями СРСР. США пам'ятають приблизно про ту ж епоху, але в спогадах американського президента Барака Обами переважали великі лиха як наслідки Великої депресії 1929-1934 рр. до їх подолання антикризовими заходами Нового курсу Франкліна Рузвельта.

За критерієм “новизни” досягнення саміту можна назвати скромними. Однак мірилом успіху є шлях, пройдений лідерами в останні місяці. Це досить велика відстань. Однак більше глибинне значення саміту укладається в невисловленому визнанні зміни глобального ландшафту. Зовсім недавно це була б зустріч "великої вісімки" з номінальною участю Китаю, Індії й ще декількох країн. Тепер лідери Індії, Китаю й інших держав виступають на рівні з країнами G8. Іншими словами, cвіт нарешті побачив власне відбиття.

Ті заходи, що стосуються фіскального стимулювання економіки і які нібито узгоджені сьогодні на саміті G20, насправді вже здійснюються більшістю країн, які вже витрачають близько $3 трлн., тобто 5% глобального ВВП на стимулювання внутрішньої економіки, головним чином попиту, який, на думку цих країн, має призвести до пожвавлення економіки і відновлення економічного зростання. Тому тут фактично мова йшла про солідаризм у діях провідних країн світу, хоча є певні протиріччя між США і деякиим країнами Європи, зокрема Німеччиною і Францією, стосовно масштабів фіскального стимулювання, нарощування внутрішнього боргу або дефіцитів бюджету для підтримки внутрішнього і глобального попиту.

Попереду важкий шлях. Поза залежністю від намірів Обами, США буде важко відмовитися від звички до однобічних рішень тому, що ті, хто жадає від Вашингтона поділитися владою, хочуть, щоб він забезпечував глобальну безпеку. Небажання багатьох старих держав ділитися владою нітрохи не менше небажання зростаючих держав брати на себе відповідальність.

Заходи з відновлення міжнародної банківської системи покращать  фінансове положення закордонних банків, які можуть розширити свою діяльність в інших країнах, у т. ч., в Україні. За умов значної присутності іноземного капіталу у вітчизняній банківській системи (34,3%), існують ризики: відтоку капіталів за кордон у формі виведення прибутків з відповідними наслідками для платіжного балансу країни; посилення іноземного контролю над банківською системою України і економікою держави в цілому; перехоплення іноземними банками вигідних видів діяльності і менш ризикованої клієнтури, що загрожує банкрутством місцевим банкам.

В економічній політиці Україні активно застосовуються заходи протекціоністського характеру (мито, митні збори тощо), що в значній мірі суперечить вимогам СОТ. Реального ефекту вони поки що не дають, оскільки девальвація гривні та обмеження кредитування попиту фактично нейтралізувало імпортну експансію. Водночас, у світлі ідеології саміту G20 Україна може стати об’єктом прискіпливої уваги з боку міжнародних інституцій, в результаті чого до України можуть застосовуватись наступні заходи: обмеження фінансової допомоги від міжнародних організацій; прямі санкції СОТ; симетричні дії торговельних партнерів.

У разі реформи міжнародних фінансових організацій, КМУ слід направити зусилля на отримання кредитів від МФО та спрямування коштів на структурну та інноваційну перебудову виробничого потенціалу економіки. Після Лондонської зустрічі G-20, де, зокрема, було ухвалене рішення про створення Ради з фінансової стабільності (РФС), наші шанси на отримання другого траншу кредиту МВФ підвищуються, але при цьому Україні доведеться продемонструвати дієздатність. НБУ необхідно ввести ліміт іноземної участі у банківській системі України, законодавчо запровадити мораторій на продаж банків понад цей ліміт; Мінекономіки разом з НБУ створити механізми регулювання напрямів вкладень іноземних банків за галузями економіки, наприклад, залучити банки з іноземним капіталом до співпраці з державними фондами підтримки певних секторів економіки.

Сьогодні необхідно сконцентрувати увагу на механізмах, які дозволяють легітимно боротися з небажаним імпортом та захищати національного товаровиробника, зокрема через: недопущення на внутрішній ринок несертифікованої продукції; жорстке дотримання санітарних та фітосанітарних норм; повномасштабну реалізацію стратегії імпортозаміщення.

В умовах соціально-економічної кризи перед Україною стоять серйозні виклики у царині безробіття та міграції. З одного боку, економічні труднощі в країнах, де працюють заробітчани, можуть призвести  до масового повернення їх на батьківщину, де вони поповнять ряди безробітних. З другого, під впливом несприятливої ситуація на ринку праці в Україні, вірогідне зростання еміграційного потенціалу населення. Небхідно зберегти потенціал професійних кадрів, не кажучи вже про те, щоб створити відповідні умови праці та посилити соціальний захист людей, у тому числі через створення системи трипартизму, на кшалт розвинутих європейських країн, перш за все скандинавських, в яких держава виступає рівноправним захисником прав трудящих в трикутнуку відносин між працівниками і роботодавцями.

Разом з тим, варто підкреслити, що сучасна світова соціально-економічна криза має не тільки негативні наслідки. У ній закладено механізм катарсису (очищення) від застарілої парадигми розвитку шляхом “творчої руйнації” (за Йозефом Шумпетером) старих технологій та виробництв на основі впровадження інновацій та освоєння нового технологічного укладу (ТУ). За таких умов держава повинна сформувати фінансово-кредитні, бюджетно-податкові та інші механізми стимулювання та швидкого впровадження нових виробництв у реальну економіку України, що у перспективі, можливо, забезпечить її “інноваційний прорив”, створення нових робочих місць, скорочення еміграції та продуктивне повернення мігрантів з-за кордону.

З початку року в Україні вже нагромадилася достатня критична маса нереалізованої енергії, що може бути спрямована або на інноваційний розвиток (для цього необхідно активно створювати нові робочі місця й завантажувати людей адекватно оплачуваною високоефективною роботою), або приведе українське суспільство до протестному стану, коли нормальний соціальний і економічний розвиток країни виявиться проблематичним.

В умовах посилення соціально-економічної кризи екстремізм наростає досить таки швидкими темпами, навіть у відносно благополучній Європі. Протестні заходи матимуть не менший вплив на світову спільноту, ніж проведення саміту G-20 та його результати. Тим самим Європа надає відповідні зразки «цивілізованої» поведінки для інших країн, насамперед для тих, хто намагається на неї рівнятися. Ймовірно, антиглобалізаційні ідеї можуть стати провідними у формуванні нової «ідеології супротиву» й в Україні.

Правоохоронним органам України необхідно посилити взаємодію з європейськими колегами у контексті отримання як досвіду протидії масовим заворушенням, так й інформації щодо активістів антиглобалізаційного руху. Останнє актуальне з точки зору своєчасного попередження інтересу європейських антиглобалістів до розгортання протестного руху в Україні.

Весняні місяці, що залишилися, стануть тестом для керівництва України на державний управлінський професіоналізм, і саме від рівня професійної компетенції української влади багато в чому буде залежати ефективність подальших рішень, як для успішної реанімації української економіки, так і для можливості своєчасного й гідного фінансування соціально-бюджетної сфери країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

Опубликовано на сайте: 2009-04-10

Комментарии к этой статье: