Прогноз ІЕЕ №1 (#100) Аналітичний матеріал на основі макроекономічного прогнозу для України на 2022 р.

Прогноз оприлюднюється із затримкою на понад рік. Тому він вже є аналітичним матеріалом. Однак фактори, які ми досліджуємо, все ще діють і дозволяють розглядати матеріал як прогноз. Ми очікуємо, що досліджувані процеси розвиватимуться й надалі.

Ми стали безпосередніми свідками масштабної війни, що триває в умовах відносно розвиненого системного макроекономічного середовища. Це – прецедент. Досі такі війни відбувалися в умовах домінування «політекономічних» регулювальних механізмів, які компенсували макроекономічну слабкість. Хоч, зрозуміло, війна змушує інститути відкочуватися в бік посилення політичного центру ухвалення рішень, але фактом залишається те, що вона вперше виникла в умовах розвиненого системного макроекономічного середовища [1]. Тож маємо можливість спостерігати за явищами, які за інших рівних умов можна було б не побачити.

Прогнозні припущення

Зміни напрямів потоків капіталу, їх "раптова" зупинка (рис. 3) корелює зі змінами рахунку поточних операцій платіжного балансу (рис. 2), випереджаючи його. Цей невеликий розрив у часі визначає кризу та її тривалість.

Ми помітили, що форма кривих перехідних процесів, у яких вирішальну роль відіграють потоки капіталів, фрактально подібні: див. рисунки 1, 2. 

Незважаючи на те, що на рис. 1 відображена динаміка ВВП, а на рис. 2 – динаміка рахунку поточних операцій, важко не помітити схожість траєкторій динаміки макроекономічних показників країн ПСА у 1990-ті рр. та України у 2020-ті рр. Це і є фрактальна подібність, про яку йдеться мова. Різниця в динаміці тут пояснюється як мінімум двома причинами.

Перша – величиною економіки. Економіка України – мала економіка. Економіки країн ПСА – великі економіки, у порівнянні з економікою України. Так, той же самий термін перехідного процесу за рахунком поточних операцій в економіці України триває 7-10 днів, а в економках ПСА – більше трьох років. Короткотерміновий період для економіки України триває три-шість місяців. Той же самий короткотерміновий період для економіки ЕС – 12-16 місяців. 

Географічна територія України перевершує територію багатьох європейських країн, але її економіку ми називаємо малою. Через це існує потреба в поясненні економічної категорії  «величина» економіки країни.

Друга – різними категоріями. Те, що ВВП і рахунок поточних операцій – фінансові категорії – їх об’єднує, але ВВП віддзеркалює всю національну економіку – всі чотири інституційні сектори економіки, в той же час як рахунок поточних операцій – лише один інституційний сектор – «закордон».

Стосовно першої – "величини" національної економіки.

Мангус Флемінг та Роберт Манделл торкалися цієї проблеми, визначаючи валютну політику для малих відкритих економік. Р. Манделл за це навіть отримав нобелевську премію. Маємо пояснити, що величина економічної та географічної територій не тільки часто не співпадає, співставлення цих величин викликає труднощі, бо вони вимірюються показниками різних систем: одна в метричній, друга в фінансовій; одна в квадратних кілометрах, друга  в мільярдах (трильйонах) доларів (гривень). У Р. Манделла та у Г. Менкью в якості визначення величини економіки використовується ставка відсотка національної економіки, її здатність впливати чи не впливати на інші економіки та світову економіку.

Наше визначення малої/великої національної економіки спирається на категорію «економічний простір». Якщо економіка:

-  не заповнює свій економічний простір, вона – мала;

-  заповнює свій економічний простір, вона розвинена й самодостатня;

-  перевищує свій економічний простір (метафора, - переливається через край), вона – велика.

Для визначення «наповненості» економічного простору ми використовуємо основні макроекономічні показники, що складають основу показників (макро)економічної безпеки. 

Повернемося до фрактальної подібності, відображеної на рисунках 1 та 2. Дослідження [2] підтверджують не випадковість цієї фрактальної подібності.

Для країн з ринками, що розвиваються, в періоди перехідних процесів, викликаних економічними, особливо валютно-фінансовими кризами, така подібність є закономірністю.

Проте є й особливості. Такі форми кривих, як зазначалося, раніше спостерігались у випадках валютно-фінансових криз. Їх механізми ми дослідили і описали в монографії [3]. Але зараз картина фрактально повторилася для динаміки ВВП: там була ціна грошей (як причина, як аргумент функції); сьогодні – економічний шок від збройного нападу, але вони викликали напрочуд синхронні потоки капіталів у національних масштабах. Різниця між ними лише в амплітуді та тривалості, якщо порівнювати з функцією від валютного курсу, але на максимумах за амплітудою коливань потоків капіталів вони однакового порядку. Можна припустити, що валютно-фінансові кризи є ранніми індикаторами чогось більш фундаментального – або стрибкоподібного переходу економіки на інший еволюційний рівень розвитку, або того, що економіці чогось важливого не вистачає. Тож криза «сигналить» про це, причому під кризою ми розуміємо і війну також.

Тут є великий простір для розвитку досліджень у багатьох напрямах.

Перевіряючи свою гіпотезу, ми дали прогноз щодо ВВП на 2022 р. на рівні мінус 30% (за оцінкою Держстату України фактична динаміка ВВП становила мінус 29,1% у 2022 р.). Тож якщо цей прогноз підтвердився, то виходячи з характеру кривих, не важко передбачити який прогноз ми даємо на 2023 і на 2024 рр. Неважко його буде зробити й читачеві. Важливо, що вихідною точкою для прогнозування до 2025 р. має бути саме 2022 рік.

Ми прийшли до такого результату, спираючись на теорію М.І. Туган-Барановського [4] щодо циклічності потоків капіталу, їх здатності до раптових зупинок і змін напряму руху. Аналогічний результат отримали й сучасні дослідники, закордонні вчені, автори теорії раптових зупинок потоків капіталів [5].

М.І. Туган-Барановський розглядав кризи в економіці періоду промислового перевороту (XIX ст.), що дещо відрізняється від сучасної економіки України під час війни. Однак природа фінансів залишається незмінною, тож висновки М.І. Туган-Барановського актуальні й сьогодні, що підтверджується результатами досліджень міжнародних фінансових організацій саме з проблеми, яка розглядається, – раптових зупинок потоків капіталів або їх різкого гальмування внаслідок шокових подій і зміни напряму руху.

У пошуку додаткових аргументів щодо наявності в економіці раптових зупинок потоків капіталів ми вивчили кризові періоди у сучасному макроекономічному середовищі України (в 2007, 2008, 2009 рр.) й отримали позитивні результати.

Дослідження показали, що у випадку валютних криз (2007-2009 рр.) в Україні гостра фаза кожного разу тривала 7-10 днів, а період адаптації до змін міг тривати до 18 місяців, залежно від рівня розвитку економіки.

Спостереження за реакцією економічної системи на цей кризовий фактор засвідчують, що в системному макроекономічному середовищі вона триває приблизно 12-18 місяців. Для порівняння: період реакції економічної системи на «атаку» на валютний курс в країнах ПСА становив 9-10 років (див. рис. 2, 3)[6]. Особливості кривої перехідних процесів в економіці під час раптових зупинок капіталів відзначали також дослідники МВФ спільно з експертами Міжамериканського банку розвитку (Inter-AmericanDevelopmentBank (BID) у 2007-2008 рр.).

Все ж вести мову про остаточні висновки щодо характеру реакції системного макроекономічного середовища ще зарано. Ми – на початку шляху. Потрібно уточнити причини різної тривалості періодів реакції. Необхідні додаткові дослідження. Важливо, що в них слід зробити акцент на використанні макроекономічного методу.

Політекономічний метод, хоч і має певну подібність до макроекономічного, не може дати повної відповіді на питання щодо причин, які викликають таку подібність розглянутих нами кривих. Тому аналітики та дослідники, які використовують політекономічний метод, часто стверджують, що прогнозувати під час війни неможливо. Але це вірно лише для політекономічного метода.

По-перше. Труднощі аналізу і прогнозування в політекономічному форматі виникають через його специфіку, яка звужує поле рішень, оскільки тут вони залежать від однієї політичної особи або вузької групи осіб, що їх ухвалюють. Тому коридор можливостей для (правильного) рішення різко звужується.

При використанні макроекономічного методу труднощів меншає, оскільки в ньому акцент зсувається в бік реакції системного макроекономічного середовища, тобто всієї системи ухвалення (прийняття) рішень, а вона набагато ширша і тому менш залежна від суб’єктивного фактору, більш прозора для передбачення і прогнозування. До нашого часу вже достатньо вивчені її аргументи і функції, саме вони впливають на поведінку (реакцію) системи, а не суб’єктивний фактор, звужений до діяльності однієї особи. 

Звісно, що в макроекономічних аргументах і функціях активним елементом ухвалення рішень також є суб’єкт, однак більш «колективний». Різниця між ними полягає у вертикальних і горизонтальних системах ухвалення рішень. Для вертикальних (політекономічних) більш характерне адміністративне жорстке управління, засноване на дисципліні і підпорядкуванні. Для горизонтальних – колективне, коли більше використовуються демократичні інститути, засновані на самоорганізації і самодисципліні. А економічні закони є тими самими.

По-друге, війна стається не так часто і тому не вистачає часу для опрацювання методики прогнозування за цих умов. Особливо важко прогнозувати економічну динаміку на початку війни, коли відбуваються швидкі і сильні перехідні процеси – шокова реакція.

По-третє, при всіх недоліках політекономічного методу, що еволюційно відмирає, його часто немає чим замінити, особливо в кризових, стресових, воєнних ситуаціях у країнах з ринками, що розвиваються, оскільки маневр бюджетними коштами та монетарна (валютна) політики тут ще переважно залежить від політиків.

Чим слабшим є системне макроекономічне середовище, тим слабша економічна система й тим більше країна зазнає ризиків воєнної агресії. На сучасному етапі розвитку саме економіки такого типу зазнають підвищеного ризику збройного нападу і ендогенно, і екзогенно. Коли вони слабшають, то збільшується ризик зовнішнього нападу агресора (приклад України), який посилюється в разі слабкого розвитку інститутів, які доатково привносять свої, специфічні загрози безпеці. Але в разі вичерпання можливостей поточної парадигми розвитку панівного технологічного укладу, епіцентром воєнної агресії стають розвинені країни (прикладами цього є наполеонівські війни, Перша та Друга світові війни).

Р’РёСЃРЅРѕРІРєРё

В економіці, що розвивається, при переважанні біхевіористського фактору економічна динаміка (реального ВВП) буде різко провалюватися у зону від’ємних значень завжди, незалежно від того є війна чи її немає. Війна тільки посилить цей процес. Йдеться про ситуацію, коли для такої економіки збігаються як мінімум дві-три умови з перерахованих нижче: 

- траєкторія динаміки реального ВВП на рівні нижче динаміки природного рівня інфляції; 

- ВВП на душу населення істотно нижче рівня розвинених країн (< 11 тис./ на душу населення); 

- Центральний банк здійснює надто жорстку монетарну політику; 

- в економіці має місце ефект витіснення інвестицій, монетизація економіки близька до 40%, високі ринкові відсоткові ставки. 

Тоді достатньо однієї шокової події щоб значно посилити біхевіористські кризові фактори в економіці [7]. Війна сама по собі вже є потужним біхевіористським фактором, але вона до того ж є й руйнівним фактором. Тому, якщо крива приросту ВВП проходить дві лінії опору – мінус 5% та мінус 15%, то потім вона зупиняється вже на рівні поблизу мінус 30%. Таке стається завжди в разі дотримання перерахованих умов.

Чи може економіка «впасти» нижче цього значення? Спостереження доводять, що таке трапляється не часто, але трапляється. В цьому разі падіння ВВП зупиниться на рівні мінус 60%.

На цих міркуваннях й засновано наш прогноз. Очікуване падіння ВВП у 2022 р. – минус 30%.

Хоча цей прогноз й не було завчасно оприлюднено, він був озвучений нами в електронних ЗМІ влітку 2022 р.

[1] Із певними припущеннями війною в умовах розвинутого макроекономічного середовища можна було б вважати війну в Югославії у 1990-х рр., але стосовно Європи (ЄС), в якій системне макроекономічне середовище вже набуло певного розвитку, ця подія все ж була зовнішнім фактором.

[2]Макаренко І. П., Найдьонов В. С., Рогожин О. Г., Петраков Я. В. Сценарно-поетапна модель валютно-фінансових криз: системи індикаторів. К. : ПП «НВЦ «Профі», 2014. 184 с. ISBN 978-966-2398-17-5

[3] Там же.

[4] Див. його «Промислові кризи Англії…»

[5]Calvo Guillermo A., Izquierdo Alejandro, Mejia Luis-Fernando. Systemic sudden stops: the relevance of balance-sheet effects and financial integration.Inter-American Development Bank (BID), Research Department Working Papers #637, July 2008. - 43 p.

[6] Там само.

[7] Біхевіористські, тобто поведінкові фактори в економіці є завжди. Тут мається на увазі, що вони починають різко домінувати над економічними.

© �ЭЭ, 2024

В В В  В 

Опубліковано на сайті: 2024-02-28