Протокол засідання Клубу Аналітиків від 03.08.2011 та його прогнози

03.08.2011 р. відбулося чергове засідання Клубу Аналітиків, в ході якого були розглянуті:
1) ймовірність виникнення нестабільності валютного курсу грн./дол. США в Україні в другій половині 2011 р.;
2) тривалість та поглиблення кризових процесів економіки США та ЄС;
3) можливість «жорсткої посадки» економіки Китаю.

-1 -
Більшість аналітиків Клубу висловилися про те, що економічних передумов для падіння курсу гривні немає (темпи економічного зростання є позитивними як і надходження до держбюджету, рівень дефіциту держбюджету - прийнятний). Існують і негативні фактори впливу на валютний курс. По-перше, негативне сальдо поточного рахунку платіжного балансу - свідчить про те, що валютний курс не є рівноважним. По-друге, значний вплив на валютний курс психологічного чинника, що підігрівається публічними заявами окремих аналітиків, представників аналітичних служб і ЗМІ стосовно валютної кризи в Україні.
Такі заяви викликають збільшення негативних очікувань населення, яке прагнучи захистити свої доходи, «йдуть» в поле іноземної валюти, пред'являючи підвищений попит на долар, зміцнюючи його в ціні в порівнянні з гривнею. Однак, інфляція в Україні залишається на рівні до 10% річних (на думку деяких аналітиків Клубу - до 11%), що не говорить на користь виникнення курсу, здатного «зірвати» гривню донизу. Також в країні настав дефляційний період літа, коли ціни збільшуються найменш активно. Слід ураховувати й політику стримування, що проводиться НБУ, яка зупинила зростання цін виробників. Так само, НБУ було вжито заходів щодо обмеження кредитування в іноземній валюті, що є вагомим фактором антикризової політики.
Негативними чинниками, які здатні вплинути на зниження курсу гривні є:
- негативні очікування населення;
- зростання покупок іноземної валюти;
- негативне сальдо поточного рахунку платіжного балансу.
Якщо за сукупністю цих факторів все ж відбудеться атака на валютний курс, то ймовірність ринкової корекції курсу в кінці 2011 р. є. Вона може відбуватися у бік рівноважного курсу (валютний курс, при якому досягається рівновага платіжного балансу), який на нашу думку, становить 8,2 грн./дол США.
Наявний зараз курс 7,98-8,00 грн./дол. США є ситуативним й встановленим у результаті зваженого рішення з урахуванням інтересів експортерів сировинної продукції та фінансового сектору. Останній все ще є переповненим «поганими активами», що виникли в результаті падіння курсу в 2008 році під час минулої кризи. Ми заявляли в кінці 2010 року, що рівноважний валютний курс для України складає 8,2 грн. /дол. США та дотримуємося й надалі цього пронозу.
Проте, слід зазначити, що в Україні продовжує здійснюватися політика фіксованого валютного курсу, що є слабкою позицією Центрального банку, яка виникла в результаті занадто консервативного правління НБУ у першій половині двохтисячних років (2000-2010 рр.).
Політика фіксованого валютного курсу стала також неминучою внаслідок несвоєчасного створення правил поведінки на фондовому ринку, що витіснило населення багатьох інших інвесторів з цього важливого сегмента. В результаті економіка втратила важливий механізм переливу інвестиційних коштів в інші галузі та важливий індикатор ринків. Через це були втрачені орієнтири та вектори майбутнього розвитку, а також інструменти хеджування ризиків.
А тепер для цілого ряду груп населення та для бізнесменів доларизація економіки стала рятівною «тихою гаванню» для захисту від ризиків нестабільності. У цій ситуації стабільність курсу валюти виглядає як стабільність економіки і звинувачення на адресу Центрального банку про ведення політики фіксованого валютного курсу слід було б розділити з Урядом. Проте, Урядом й дотепер не створені нормальні умови для реформування економіки. Зокрема, з нашої точки зору, немає єдиного штабу (центру) здійснення цих реформ. Таким штабом мало стати Міністерство економіки України (Міністерство економічного розвитку і торгівлі). Однак при його формуванні деякими стратегами з попередніх поколінь влади не було враховано дуже важливий принцип функціонально-структурної єдності, суть якого полягає в тому, що якщо є структура, то має бути і його функція (на державному рівні це визначається Конституцією). Якщо є функція, то вона повинна бути профінансована. Немає фінансів - немає функції. Це не означає наступне: якщо створено Міністерство економіки, то воно повинно фінансуватися з держбюджету, наразі, якщо Мінекономіки є штабом по здійсненню реформ, координує всі ці реформи, то воно повинно й відповідати за ці реформи. У ці слова ми вкладаємо сенс, що Мінекономіки має розпоряджатися фінансовими засобами, їх планувати в рамках здійснюваних реформ і відповідати за результати цих фінансових реформ. Якщо ж Мінекономіки доручено здійснювати реформи і не виділені в його управління кошти, то це теж саме що й «спорядити воза, посадити візника і не запрягти у віз коня».
Таким чином, поки не здійснені реформи в інноваційному секторі розвитку економіки, не проведені структурні реформи, поки не здійснені заходи щодо створення фондового ринку України - годі й мріяти про перехід на плаваючий валютний курс. Чому? Тому, що в разі відсутності додаткових ніш для інвестування в реальний сектор економіки й так само для інвестування в цінні папери, у населення та інвесторів немає альтернатив для формування портфеля, а значить і захисту від ризиків. Був би портфель, в такому випадку курс змінився, у портфелі щось піднялося в ціні, щось опустилося б, а інвестор нічого б не втратив (таким чином, застрахувавши себе від волатильності валютного курсу - хеджування ризиків).
Проте, «маємо те, що маємо». У цих умовах, як би не називав Центральний банк нинішній валютний курс, які б емоції не вкладали окремі його представники в тезу, що курс не фіксований, по факту, він залишається фіксованим (для довідки: існує як мінімум п'ять різновидів фіксованого валютного курсу, в тому числі і «брудне плавання», коли ЦБ змушений виходити на торг і активно брати участь у процесах формування ринку валюти).
В цих умовах економіка країни схильна до впливу ризиків фіксованого валютного курсу. Особливо в ситуаціях, коли економіка зростає і в результаті збільшеного попиту на гроші, підвищується валютний курс, виникає небезпека отримання негативного сальдо поточного рахунку платіжного балансу стає можливою посилена зовнішня товарна експансія. Вона пригнічує розвиток власного товаровиробника і певною мірою гальмує розвиток структури економіки. Тут й замикається «порочне коло» і розірвати його може тільки Центральний банк проводячи політику переходу з фіксованого на плаваючий валютний курс. Зручніше це робити в періоди криз. Якщо ж ЦБ виявився не настільки гнучким і мудрим, як має бути в цій ситуації та зафіксував валютний курс, вийти з фіксованого валютного курсу стає все важче й важче не зірвавши економіку в режим «жорсткої посадки» через раптову зупинку потоків капіталів, оскільки зміна курсу в умовах «керованого плавання» (фіксований валютний курс) призводить до втечі в іноземну валюту. Тому те, що ЦБ вживає заходів з утримання курсу на рівні 7,98-8,00 грн./ дол.США в нинішніх умовах виглядає логічним для ЦБ. Однак, це тимчасове явище, тому що рівноважний валютний курс нижче, він складає 8,2 грн. / дол.США. І це вже видно по поточному рахунку платіжного балансу, тобто прийнявши «зважене» рішення в 2010 році. Задовольнивши інтереси банкірів та експортерів (половина на половину), але не простимулювавши встановлення ринкового курсу на рівні 8,2 грн./дол.США, ЦБ створив нове «порочне коло», вийти з якого та відновити безпечне значення поточного рахунку платіжного балансу ускладнюється. Виникає ризик виникнення «ефекту раптової зупинки».
Виходячи з цього, а так само за сукупністю інших ознак, ми не бачимо в цьому році передумов для зміни валютного курсу (хіба що перехід на певний коридор). Наголошуємо також, що і економічних передумов, які впливають на зміну валютного курсу в 2011 році немає. Хоча в Україні і діє дуже небезпечний фактор - негативне сальдо поточного рахунку платіжного балансу, проте лише одного фактора для кризових проявів поки що недостатньо. Тому заяви ЗМІ про майбутнє падіння гривні є безпідставними й безвідповідальними, оскільки таке висвітлення подій призводить до паніки та активному росту покупок іноземної валюти населенням у великих обсягах. На курс гривні в короткостроковому періоді може вплинути психологічний чинник.

-2-
Економічна ситуація США, держборг, який за своїм рівнем підійшов до закріпленої максимальної межи, викликали у Світі бурхливі емоції замішані на паніці стосовно цього питання. Слід зазначити, що загрозливий дефолт був лише технічним, іншими словами, це була загроза виникнення «касового розриву», яких в Україну була величезна кількість. Виниклий «шум» з даного питання свідчить про те, що ця країна дуже дисциплінована стосовно фінансових питань.
Виникнення технічного дефолту означає, що не вистачає коштів для виконання зобов'язань за деякими окремими інструментами, а не за всіма. Тому безвідповідальні заяви окремих аналітиків про «принцип доміно», який повинен був обрушитися на інші країни, є далекими від дійсності. Некомпетентність цих аналітиків, які здіймають хвилю негативного ажіотажу навколо даного питання, підкреслює той факт, що власники боргу США, такі як ЦБ Азії (Китай, Японія, Південна Корея) під час цього панічного буму не обмовилися ні словом про можливі наслідки.
Насправді, на сьогодні економіка США характеризується латентно протікаючими кризовими процесами, індикатором чого є високий рівень безробіття, зниження ділової активності. Це ставить запитання про можливість третього раунду політики кількісного пом'якшення. Ця дія зрозуміла й логічна, проте з іншого боку США не можуть проводити далі політику кількісного пом'якшення без збільшення держборгу. Тому політика республіканської партії з даного питання так само логічна й зрозуміла, тим паче, що республіканці не проти збільшення максимально допустимого рівня держборгу, але при цьому має відбуватися зниження витрат державного сектора, натякаючи на недоречну соціальну політику демократів в умовах кризи. Всі прекрасно розуміють, що політика кількісного пом'якшення зараз потрібна. А прискорений вихід з антикризової  політики в умовах високого рівня безробіття, що згідно негативного досвіду з Великої депресії, загрожує повторним обвалом економіки.
Виходячи з цього, Клуб аналітиків в травні 2011 р. чітко прогнозував, що 2-го серпня 2011 республіканська партія піде на поступки стосовно підняття максимально допустимого держборгу, що й відбулося.
Відбулася подія на яку чомусь не звернули увагу ЗМІ та аналітики.  ЦБ Китаю (Народний банк Китаю) в останній тиждень червня «прискорено продавав» долар США зі своїх валютних резервів тим самим, в умовах коли у ФРС були вичерпані можливості монетарного пом'якшення економіки, надав допомогу ззовні збільшенням пропозиції долару і своєчасно. Таким чином, ми спостерігаємо формування міжціональних механізмів регулювання валютної пропозиції. Одночасно з продажем долару США, ЦБ Китаю викуповував євро і виступав з ініціативою викупу суверенних боргів Європи, що так само було здійснено вчасно, тому що ситуація через Грецію загрожувала зниженням  курсу євро.
Таким чином, за інших рівних умов, ми б вже спостерігали або падіння євро, або загострення кризових процесів США. Але з'явилися нові гравці, поведінка яких дуже коректно і тонко нівелює кризові процеси.
Разом з тим, тривалість зростання рівня безробіття в США викликає тривогу і можливість уповільнення економічної динаміки. Це пов'язано не з фіскальними чи монетарними особливостями політики, а з «старінням» економіки США, тобто зниженням її інноваційного потенціалу. Ці проблеми в решті решт, відображаються на бюджетному процесі.
Стосовно економіки ЄС слід виділити дещо інші причини виникнення кризи, ніж в США. Серед них:
- помилка політиків у формуванні інструментів макроекономічної політики;
- помилка політики ЄЦБ.
Греція, Іспанія, Португалія, Великобританія, Італія, з виникаючими в цих країнах проблемами, з нашої точки зору, стали лише жертвами цих помилок.
По-перше, формування єдиної європейської економіки в рамках євро, було позитивним фактором для країн, що увійшли до її економічного простору. Скорочення трансакційних витрат «вдихнуло» сили в економіки країн, що об'єдналися. Проте, формування об'єднання вимагало створення й єдиного фіскального органу, іншими словами, потрібне створення єдиного уряду та Міністерства фінансів, формування єдиного бюджету. У разі формування єдиного бюджету, його кошти розподілялися б рівномірно по всіх країнах, це стосується й дохідної, й видаткової частини. А оскільки бюджет ЄС залишився фрагментарним, то кожна країна формувала і розпоряджалася ним на свій розсуд. В результаті сформувалися проблеми країн ЄС і посилилися кризові явища, що можна вважати своєрідною платою за небажання попрощатися із власними президентськими кріслами, парламентами і кабмінами. Адже в тому випадку, якщо були б сформовані наднаціональні органи управління, то Іспанія, Греція, Португалія, Великобританія, Італія не змогли б збільшити свої дефіцити держбюджету і створити, таким чином, кризову ситуацію.
Іншими словами, проблема Європи - це проблема вибору між збереженням національної ідентичності і прагненням до глобалізації. Звідси неминучим і логічним виглядає формування наднаціональних фіскальних органів з управління кризовими ризиками. Стають зрозумілими висловлювання Сороса та Тріше щодо формування Міністерства фінансів Європи.
Крім фіскальної складової є ще й валютно-монетарна сторона питання кризи Європи. ЄЦБ «пильно стежив» за інфляцією з 2000-х рр., надмірно завищив курс євро, спровокувавши тим самим зовнішню експансію - збільшення пропозиції іноземних товарів на ринках Європи. Цими діями було створено безпрецедентно важкі умови для корпоративного сектора, який був змушений переводити своє виробництво на інші площадки (до того ж Китаю). Через зростання товарної пропозиції під впливом зовнішньо-економічної експансії населення ЄС зазнало тимчасове поліпшення свого фінансового становища. Але, як тільки цей фактор завершив свою дію (діловий цикл 2000-2008 рр..) - населення різко скоротило свої витрати і в першу чергу на туризм (в країнах з проблемними фінансами) в першу чергу постраждали туристичні галузі.
ЄЦБ, таким чином, на наш погляд, вніс свою лепту в кризові процеси Європи й по вказаним чинникам (фіскальний і монетарний) криза Європи відрізняється від кризи США. Загальна схожість між кризовими процесами США та ЄС у наявності однієї головної причини - криза інноваційного процесу. Даний фактор викликає дуже велику тривогу, тому що відсутність інновації та стимулювання традиційної економіки буде посилювати кризові процеси. Цей фактор здатний вивести кризу з латентної у відкриту, гостру фазу.
Підсумовуючи, з одного боку, ми не очікуємо важких наслідків і посилення кризи за фактором «2 серпня 2011» (збільшення максимально допустимого рівня держборгу США). З іншого боку, у нас велику тривогу викликає інноваційний фактор, який здатний викликати прояви економічної кризи, якщо інноваційна криза не буде подолана.

-3-
Економіка Китаю вперше за минулі 10 років, з нашої точки зору, почала подавати сигнали виникнення кризи («жорсткої посадки»). Прогноз можливого виникнення «жорсткої посадки» в Азіатському регіоні, а саме в економіці Китаю, випливає з виникнення негативної реакції економіки Китаю на монетарну політику країни, викликану на неї зовнішнім політичним тиском. «Шум», викликаний у вересні 2010 р. навколо заяв про економічні війни, а також тиск на Китай (здійснено з метою зміцнити юань)  привели до того, що ЦБ Китаю пішов на збільшення процентної ставки. Дана дія, з нашої точки зору, була помилковою, тому що це викликало процеси уповільнення економічної динаміки Китаю. Ці негативні явища економіки Китаю поки ще незначні, але викликають тривогу через їхній збіг зі сценаріями, які випливають з моделі валютно-фінансових криз Кругмана-Обстфельда.
Реакція економіки Китаю на зростання процентної ставки у вигляді уповільнення економічної динаміки підтвердилася у другому кварталі 2011 р. виникненням негативного сальдо поточного рахунку платіжного балансу Китаю, а також зростанням інфляційних процесів країни, які на нашу думку, пов'язані не тільки з неврожаєм, а й з структурним фактором.
У зв'язку з цим, буде логічним очікування наступного етапу в сценарії валютно-фінансових криз Кругмана-Обстфельда для країн з фіксованим валютним курсом, якою і є Китай. Китай в даний час проводить політику активного регулювання ринку нерухомості, що свідчить про розуміння китайськими економістами небезпеки виникнення зазначених кризових сценаріїв. Факт прийняття китайськими політиками адекватних заходів щодо запобігання кризи говорить про те, що зв'язка «вчені-політики» Китаю демонструють найпрогресивнішу в Світі тактику взаємодії. Ми не бачимо такої взаємодії між політиками і вченими Європи, де політики прислухаються до вчених тільки в період кризи. Ми так само не бачимо такої зв'язки і в США, де ФРС веде свої дослідження й політику відносно самостійно. В Україні такої взаємодії немає взагалі.
Вищевикладене свідчить про те, що Китай більш адекватно здійснює антикризову політику по інноваційних напрямках ніж Старий і Новий світ. Це вселяє надію, що економіка Китаю все ж подолає небезпеку «жорсткої посадки». Проте з огляду на факт наявності зазначеного кризового сценарію, суму валютних резервів Азіатського регіону, що перевищує ВВП найбільших економік Європи, а також сигнал про можливу кризу боргових інструментів США, ми вважаємо Азіатські економіки за рівнем загроз виникнення кризи не меншими ніж економіки США та ЄС.

Звідси припускаємо:
1. Економічних передумов для падіння гривні поки немає. Вважаємо, що валютний курс до кінця року залишиться на рівні 7,98-8,00 грн./дол. США (хіба що вийде за рамки встановленого НБУ коридору). Проте, підігрівання психологічного чинника окремими ЗМІ, а також аналітиками може вплинути на поведінку учасників ринку. Історія пам'ятає немало випадків, коли економічні системи, не маючи передумов для виникнення валютної кризи, «зривалися» в кризу в результаті дії психологічного чинника. У зв'язку з чим, ЗМІ в розвинених країнах мають у своїх штатах професійних аналітиків і навіть вчених, завдяки діям яких, інформація стає більш надійною для інвесторів і населення. Уряду і Центральному банку, в свою чергу, необхідно всіляко сприяти «вирощування» аналітиків, стимулювати ЗМІ та фінансові установи до поповнення ними свого кадрового складу. Це сприяло б переходу Україні до лав цивілізованих європейських країн, де високо розвинені так звані «раціональні очікування».
2. Фінансово-економічна криза в ЄС і США мають відмінні причини. Для економіки Європи - це незавершеність еволюції формування інструментів монетарної та фіскальної політики єдиних, наднаціональних органів (Сполучені штати Європи); невирішеність в питанні збереження національної ідентичності та оптимізації економічних процесів на наднаціональному рівні.
Для економіки США - це криза в інноваційній сфері; перенагромадження капіталу в сферах, які перестали бути інноваційними і стали традиційними, що викликало нестримне зростання цін на традиційні ресурси в Світі і зниження прибутковості галузей, що споживають нафтопродукти.
Для економіки США та ЄС загальними причинами кризи, з нашої точки зору, є криза в інноваційній сфері, а також неузгодженість монетарної та фіскальної політики для досягнення єдиної мети.
3. В економіці Китаю наростають ризики, які можуть посилитися в 2012 році, без впровадження додаткових заходів щодо їх запобігання. Через тиск міжнародних фінансових центрів Китай був змушений восени 2010 року почати підвищення процентних ставок. Це запустило в країні кризові процеси, які зазвичай у світі (у Мексиці, Азії) закінчувалися ефектами раптових зупинок в економіках з фіксованими валютними курсами. Оскільки Китай – країна з фіксованим валютним курсом, а також із урахуванням початку процесів, що становлять основу сценарію раптових зупинок, Китай потрапляє в зону виникнення кризових ризиків, що може стати додатковим чинником виникнення кризи Світової економіки, в разі повторення помилок ЦБ і урядом країни.

Опубліковано на сайті: 2011-09-03